Розділ 35

Ейнолд бився в сумнівах. Його долали злі думки, темрява загрожувала поглинути, але він не визнавав свого перетворення на зло.

Він хотів вирушити до матері і все їй розповісти. Він усе ще не міг викинути з голови ту розмову з Юландою. Тоді він розповів їй про прокляття, як його зняти і всю його історію. Він проговорився.

Ейнолд вилаявся, сідаючи в крісло в читацькій кімнаті, призначеній для відпочинку, розваг і читання, після важкого дня. Але він навіть не втомлювався. Ейнолд абияк заповнював папери, а потім байдикував щодня, чекаючи, коли Юланда звільниться, щоб прогулятися.

Але якби він розповів, мати покарала б не тільки його, а й Юланду за надмірну цікавість. Та й навряд чи мати його покарає. Усе обійдеться лише нотацією, де розповідатиметься про те, що його вчинки були помилковими і пішли на шкоду деяким людям. Він знав, що покарання його матері буде не більше ніж суворою лекцією – простим шепотом на вітрі порівняно з бурхливою всередині бурею, на яку очікувала Юланда. Її відправлять на кухню і змусять без кінця трудитися під пильним оком Рістора.

Ейнолд встав. Він не повинен розповідати своїй матері все. Однак йому було нестерпно бачити поруч зі служницею громіздкого наглядача, і йому потрібно було якимось чином позбутися його.

А згадати тільки дотик їхніх рук...

Серце Ейнолда стиснулося і нестерпно занило. Тільки в моторошних снах він міг повірити й побачити, що вони разом. А думки про близькість і зовсім лякали його. Юланда була не з тих, хто міг би полюбити брамника. Він був упевнений.

Але якщо він розповість усе матері, якщо довіриться їй... Вона просто зобов'язана відсторонити Рістора від неї.

Ейнолд поспішно покинув покої.