Розділ 12

Вона вийшла з кімнати переможницею.

З хитрістю лисиці вона кинула погляд на Рістора. З грацією кішки обійшла вартового, чекаючи, коли він поведе її до роботи.

Рістор же уважно стежив за нею горіховими очима навіть тоді, коли попрямував до +господині, зачиняючи двері. Було відчуття, що споглядання в нього було присутнє і на потилиці чи спині.

Зовнішній вигляд стражника за цей місяць (з більшим чи меншим) ніяк не змінився. Усе такий самий привабливий, серйозний, статний і високий.

Аннель підійшла до вікна й визирнула назовні. Тіло боліло від ран, отриманих під час втечі від стражників. Аннель слід було обробити порізи й подбати про здоров'я.

З кімнати долинув приглушений звук металу об підлогу, а під дверима промайнула тінь — Рістор став на коліно перед господинею.

Аннель усміхнулася. Їй чомусь захотілося, щоб він так само ставав на коліна перед нею. Або… а чи стане він, коли вона поставить його на місце?

Аннель зазначила, що Рістор був всезнайкою і доволі серйозною особистістю. Він становив для неї небезпеку, оскільки був захисником садиби і всіх її мешканців. Якби він знав, яку небезпеку становить для них вона, Аннель Акантха, він викинув би її або вбив, навіть оком не моргнувши.

Але тепер її звали інакше. Юланда Коріандр, заблудла мандрівниця й учениця Незрячих Перев'язок.

Двері відчинилися, перервав роздуми Аннель. Рістор вийшов, залишивши господиню саму.

— За мною, — коротко скомандував він, прямуючи до виходу.

Аннель пішла слідом.

Вони безшумно й мовчки рухалися коридором. Потім так само мовчки спустилися сходами й опинилися на першому поверсі, ступаючи на червоний килим. Зрештою, вони опинилися перед міжкімнатною аркою, що вела на кухню.

Рістор увійшов першим. За ним пішла Аннель.

— Доброго ранку, Ілітеє, — м'яко привітався він.

Смаглява служниця в лляній фіалковій сукні тепло кивнула. Сірий фартух і тканинні черевики доповнювали образ, а темне кучеряве волосся з сивими пасмами було заколоте гребенем на потилиці.

— Доброго, Рісторе.

— Це твоя нова помічниця.

Стражник вказав рукою на Аннель, яка з цікавістю та без сорому розглядала Ілітею, після кухні.

У просторому приміщенні біля кам'яних стін із темними дерев'яними балками на стелі сиділи дві дівчини.

Перша панянка була південного типу: чорні очі, темне волосся в пучку, ніс із невеликою горбинкою і світло-оливковий відтінок шкіри. Сукня на ній була виготовлена з тонкої шовкової тканини яскраво-багряного кольору з глибоким вирізом, золотими візерунками й рожевим поясом. Образ завершувало перо, вплетене у волосся того ж кольору.

Друга дівчина була повною протилежністю першій: висока, струнка, зі світлим хвилястим волоссям, сіро-зеленими очима й рожевою шкірою. Можливо, одноплемінниця Аннель. Фасон сукні був той самий, проте іншого забарвлення — коричневого. Рукави були довгими і широкими, а спідниця — проста і досить довга. Легкий шовковий палантин і гранатовий браслет на правій руці завершували образ.

Аннель повернулася до огляду приміщення. Вікна на кухні були і маленькими, і в підлогу, округленими, з грубими дерев'яними рамами. Червоні штори, масивні дерев’яні шафи, полиці з кованими ручками. На стіні висіли ковані гачки для посуду, старі металеві світильники знаходилися над робочими поверхнями, виробляючи слабке світло. Всюди пахло димом і запахами спецій.

На столах стояли тарілки з їжею та склянки з напоями. На краю одного столу лежав канделябр у формі скорпіона.

Біля каміна, де потріскували дрова, стояв мідний котел. Від нього тягнувся теплий запах овочів і шкаралупи. На підлозі — великий металевий таз із водою для вмивання й миття посуду. Під вікнами було розташоване невелике віконце з решіткою, на якій лежали свіжі трави та рослини, що додавали їжі аромату та смаку.

Середина кімнати була зайнята величезним столом зі страви. На краях стояли невеликі глибокі піали для супів і м'ясних страв. Вище стояла старовинна срібна таця, прикрашена червоною бірюзою, з вишуканою вечерею.

Але найдивовижнішим був запах їжі, який наповнював кожен куточок. Він огортав кухню, змішуючи аромати страв, спецій і бульйонів, та створював відчуття, ніби Аннель опинилася серед найкращих смаків світу. Кухня здавалася живою картиною, такою, що змушувала зупинитися й вдихнути життя на повні груди.

— Сад проблем розквітнув новими бур'янами, — ледь чутно помітила панянка в багряній сукні.

Очі Аннель одразу ковзнули до неї. Язик, як завжди, не забарився:

— Кому потрібен рожевий сад, коли можна мати сад із колючками?

— Так-так-так, — усміхнулася біловолоса, — схоже, що твої проблеми, Рісторе, щойно розмножилися, як кролики.

— Б'юся об заклад: в його проблем є...

— Так розпорядилася господиня, — урвав Рістор, не слухаючи їхніх уїдливих заміток.

Він був не в захваті, але приймав рішення господині без заперечень. Тим паче, що за новоспеченою служницею догляне Ілітея. Вона покаже і розповість їй про все, що потрібно знати.