Глава 2 Крок у темряву

Вони йшли мовчки.
Ніч повільно огортала місто, ліхтарі спалахували один за одним, ніби відміряли відстань між її минулим і тим, у що вона щойно погодилася втрутитися.
Елла не тримала Тимура за руку. Вона навіть не знала, чи має на це право. Слова «одружимося» все ще звучали в голові надто голосно, наче хтось вимовив їх замість неї.
— Ти не зобов’язана, — раптом сказав він, не дивлячись на неї.
— Уже зобов’язана, — відповіла Елла. — Якщо погодилася.
Він зупинився.
Подивився уважно — не так, як дивляться закохані, а як люди, що зважують ризик.
— Тоді давай одразу чесно, — сказав Тимур. — Це не буде шлюбом із квітами й обіцянками.
— Я й не чекаю, — сухо відповіла вона.
Він ледь помітно кивнув, ніби ця відповідь його влаштувала.

— Ти отримаєш захист. Юридичний. Соціальний. Фактичний.
— А ти?
— Проблеми, — без усмішки сказав він. — І чужі очі за спиною.
Це мало її налякати. Але Елла лише стисла пальці.
— Мої родичі не зупиняться, — тихо сказала вона. — Вони звикли вирішувати за мене.
— Знаю, — відповів Тимур занадто швидко. — Таких людей видно одразу.
Вона хотіла запитати, звідки він так добре це знає, але не наважилася. Деякі питання краще не ставити, якщо боїшся почути відповідь.
— Є ще одне, — додав він після паузи. — Після весілля ти житимеш у своєму домі. Але я буду поруч. Це необхідно.
— Для контролю?
— Для безпеки.
Елла гірко всміхнулася.
Слова майже не відрізнялися від тих, що вона чула годину тому. Але сенс був інший. Або їй так хотілося думати.

Вони зупинилися біля невеликої будівлі з тьмяним світлом у вікнах. Тут укладали угоди. Не завжди чесні, зате швидкі.
— Якщо передумаєш — скажи зараз, — мовив Тимур.
Вона подивилася на двері. Потім — на нього.
Перед очима спалахнули обличчя батьків. Спогадів майже не лишилося — лише відчуття втечі й страху, що завжди ходив за ними тінню. Вони теж колись обрали захист замість спокою.
— Я не передумаю, — сказала Елла.
Він відчинив двері й пропустив її вперед.
Коли вона переступила поріг, усередині щось стиснулося — не від радості й не від страху.
Це було усвідомлення.
Вона ще не знала, ким стане в цьому шлюбі.
І не знала, від чого саме Тимур її захищає.
Але дорога назад уже зникла.