Глава 1 Втеча

Будинок Жарстії та Ферміса здавався затишним, але Елла знала: за маскою спокою ховається постійний контроль. Вітальня була переповнена розмовами про спадок, плани родичів і те, ким вона повинна бути.
— Елло, ти розумієш, що твоє життя — це не лише твоє? — промовила Жарстія, не відводячи очей від рук, зайнятих шиттям.
— Ти повинна слухати поради дядька й тітки. Ми хочемо для тебе лише добра, — додав Ферміс, спостерігаючи кожен її рух.
Серце Елли калатало, але не від страху — від рішучості. Вона більше не могла залишатися під їхнім наглядом.
— Мені достатньо вашої турботи, — тихо сказала вона.
— Достатньо? — повторила Жарстія, підозріло нахиливши голову. — Тобі ще потрібно зрозуміти, хто і що для тебе краще…
Елла відчула, як у грудях стискається холодна куля. Вона знала, що будь-яке слово може стати аргументом проти неї.
Ні, більше так не буде, — подумала вона. — Мій будинок, мої гроші — моє життя, і ніхто не має права їх контролювати.

Вона тихо зібрала речі, вирішивши переїхати в будинок батьків. Родичі знали, де він, тож безпечного прихованого переїзду не було — але Елла не хотіла більше чекати.
Вийшовши на вулицю, вона кинулася крок за кроком, відчуваючи і страх, і свободу одночасно. І тоді вона врізалася в чоловіка, що йшов назустріч.
— Ой! — вигукнула вона, майже падаючи.
— Все гаразд? — запитав чоловік спокійним голосом, допомагаючи їй устоятися.
Вона підняла погляд і впізнала його: Тимур. Він йшов своїми справами і зовсім не чекав її, але зараз стояв перед нею, уважно спостерігаючи.
— Я… просто йшла… — сказала вона, серце калатало швидше. — Тобі не потрібно…
— Я бачу. Ти тікаєш від когось? — запитав він, не намагаючись тиснути.
Їхні погляди зустрілися. Елла відчула, що він розуміє її страхи і рішучість.
— Є спосіб допомогти тобі, — продовжив Тимур тихо, але впевнено. — Одружимося. Це дасть тобі захист, твій дім і спадок будуть під твоїм контролем. Ніхто не зможе сказати «ти хто тут» — я буду відповідати за твою безпеку.
Елла замислилася. Вона не очікувала такої пропозиції — але тепер зрозуміла: це шанс залишитися собою і захистити те, що належить їй.
— Добре, — сказала вона, приймаючи рішення.
— Тоді ми разом, — відповів Тимур, і його голос звучав як обіцянка, яку ніхто не зможе порушити.
Вони рушили вулицею, залишаючи позаду будинок, де її плани на свободу постійно ламалися. Попереду — новий шлях, сповнений таємниць, інтриг і дарів, що могли зруйнувати все або стати їхнім єдиним шансом на виживання.