Глава 7

Герой із групою воїнів швидко рушив за кулею, яка провела їх до масивних металевих дверей. Як тільки вони зупинилися, куля зависла перед дверима, які засвітилися червоним світлом. Голос кулі пролунав чітко:

"Авторизація активована. Доступ до арсеналу надано тимчасовому командиру гарнізону."

Двері повільно почали розсуватися, відкриваючи шлях до освітленого приміщення. Всередині було холодно, і повітря, здавалося, насичене якоюсь невидимою енергією. Герой і його люди, ступивши всередину, застигли на місці.

На полицях і у відсіках, що розташовувалися вздовж стін, знаходилися дивні предмети: зброя, броня, і ще якісь пристрої, зовсім незнайомі для них. Гладкі чорні мечі, які наче випромінювали слабке мерехтіння. Предмети, схожі на довгі труби, з різнокольоровими лампочками, що блищали на їхніх поверхнях. Маленькі кулі з кільцями навколо них, які світилися м’яким блакитним світлом.

Куля заговорила:

"Це плазмові автоматичні гармати. Їх ефективність перевищує всі відомі вам зразки зброї. Тут також розташовані вібромечі, здатні прорізати навіть найміцніші матеріали. Гранати зі спрямованим вибухом і броня зі вбудованими системами життєзабезпечення та додатковою допомогою завдяки вбудованому штучному інтелекту. Це озброєння створено для максимального захисту гарнізону планети Аретія у разі критичних загроз."

Воїни обережно почали брати до рук ці предмети. Герой узяв одну з "гармат" — предмет був важчим, ніж здавався на вигляд. Він натиснув на один із виступів, і з кінця гармати вирвався яскравий спалах світла, який залишив чорну мітку на стіні.

"Магія," — тихо промовив один із воїнів, із жахом дивлячись на те, що сталося.

Герой оглянув предмет, який тримав у руках, і на його обличчі з’явився вираз глибокої невпевненості. Він кинув "гармату" на землю, і звук її падіння відбився луною по кімнаті.

"У нас немає часу розбиратися в цій магії," — сказав він, твердо дивлячись на своїх товаришів. "Демони вже близько. Ми не знаємо, як користуватися цими речами, і якщо зараз почнемо розбиратися, можемо втратити більше, ніж здобудемо. Залиште це тут, а після битви розберемося з усім цим."

Воїни переглянулися, вагаючись, але зрештою кивнули. Вони зрозуміли, що зараз важливіше зберегти концентрацію та готуватися до неминучої битви, ніж експериментувати з невідомим.

"Збираємося назад," — скомандував герой. "Оборона важливіша. Хай ці речі залишаться тут, поки ми не забезпечимо безпеку."

Куля мовчки спостерігала за ними, а герой разом зі своїми людьми вийшов із арсеналу, готуючись до нової сутички з ворогом.

Навколо гуло і тріщало. Демони з’являлися з кожного боку, наче нескінченна хвиля пітьми. Герой із мечем у руках стояв на передовій, відкидаючи ворогів разом зі своїми людьми. Металеві стіни комплексу відбивали звуки бою: гуркіт мечів, крики воїнів, зловісне гарчання демонів.

Кулясті вежі на поверхні продовжували працювати, стріляючи яскравими спалахами ворожого натовпу. Кожен удар створював вибух, що розривав демоничні тіла на частини, заповнюючи повітря запахом паленого м’яса. Проте хвилі ворогів лише збільшувалися.

Герой повернувся до воїнів, які стояли за його спиною:
"Тримати позицію! Ми не можемо відступати! Це наше єдине укриття!"

Один із воїнів, поранений у плече, важко спирався на стіну. Його товариш, незважаючи на втому, підтримував його, відбиваючи атаки своїм списом. Інші вишикувалися півколом навколо герою, стримуючи демонів, які намагалися прорватися до центральної зали.

Раптом яскравий промінь світла прорізав простір поруч із героєм, змусивши його відскочити назад. Це була знайома кулеподібна істота, яка заговорила чітким і спокійним голосом, незважаючи на хаос навколо:

"Увага: остання активна станція протикосмічної оборони вийшла з ладу. Протидія ворогам на поверхні більше не забезпечується."

"Що це означає?" — гаркнув герой, відкидаючи демона одним потужним ударом меча.

"Без підтримки оборонних систем захист комплексу буде забезпечений лише вашими діями. Рекомендую евакуацію або мобілізацію всіх доступних сил для тривалої оборони."

"Евакуація? Ти знущаєшся?" — з відчаєм вигукнув один із воїнів, розмахуючи сокирою, яка пробила демону голову.

Куля продовжувала:
"Ваша ефективність у відбитті атак становить 57%. Без станцій оборони цей показник зменшиться до 31%. Рекомендація: перегрупувати сили."

"Ми не відступимо!" — гримнув герой, пробиваючи чергового демона. "Це наша єдина фортеця, і ми не дамо їм зруйнувати її! Якщо ці вежі зламані, ми самі захистимо це місце!"

Куля замовкла на кілька секунд, і її світіння стало тьмянішим. Водночас вороги продовжували наступ. Демони — різних розмірів і форм — кричали та гарчали, атакуючи не лише воїнів, але й самі двері комплексу.

"Реєструю посилення тиску на оборонні системи," — знову заговорила куля. "Ваші шанси зберегти контроль зменшуються. Оновлення систем унеможливлене через брак ресурсів."

Герой підняв голову, витираючи піт із чола:
"Скільки часу ми ще можемо тримати оборону?"

"Прогнозована витримка оборони — дві години за поточного рівня атаки. У разі прибуття додаткових сил противника — менше години."

"Отже, доведеться триматися до останнього," — прошепотів герой собі під ніс. Він повернувся до воїнів, які важко дихали, але не відступали.

"Не здаватися! Ми вже витримали найгірше, і зараз це місце — наш єдиний дім. Ми боремося не лише за себе, а за тих, хто чекає нас за цим куполом. Тримати стрій!"

Його слова підбадьорили людей, і вони з новою силою кинулися в бій. Кожен удар і кожен рух були сповнені рішучості. Герой продовжував рубати ворогів, відбиваючи хвилі демонів, хоча відчував, що сили поступово полишають його.

Куля тим часом зависла в центрі зали, наче аналізуючи ситуацію, її світіння миготіло, і здавалося, що вона також бореться за збереження цього комплексу разом із ними.