Глава 6

Герой повернувся до першої зали комплексу, де решта його супутників чекали новин. Їхні обличчя видавали втому, але також палку цікавість і страх перед тим, що вони вже побачили. Герой покликав усіх до центру приміщення, де на них тьмяно світився один із незрозумілих пристроїв, наче мовчазний свідок їхньої розмови.

"Ми знайшли всі кімнати, які могли," — почав герой, обводячи поглядом зібраних. "Тут є спальня, столова, зали з цими... дивними механізмами, і навіть кімната, що, здається, була сховищем зброї. Але поки ми не розуміємо, як цим скористатися, ми вразливі. Демони не зупиняться, і ми не можемо ризикувати залишатися на поверхні."

"Цей комплекс дійсно здається кращим місцем для оборони," — кивнув один із інженерів. "Товсті бетонні стіни, вузькі проходи. Демони не зможуть напасти всі разом, а це дає нам перевагу."

"Проблема в тому, що зараз у нас не вистачає припасів і сил, щоб облаштувати оборону," — додала одна з магів. "Ми повинні принести все необхідне з поверхні й зміцнити наші позиції тут."

"Тоді нам потрібна група, яка відправиться разом із тими, хто повернеться зі столиці з припасами," — сказав герой. "Вони допоможуть перенести зброю, їжу й інші речі сюди. Решта ж повинні залишитися й почати організовувати укріплення."

Один із воїнів, що стояв поруч, підняв руку. "Ми можемо використати уламки, які знайшли в руїнах, щоб заблокувати деякі проходи. Це звузить шляхи для демонів і дасть нам час для відступу, якщо вони знову нападуть."

"Це гарна ідея," — погодився герой. "І ми також повинні подбати про те, щоб розвідати інші частини комплексу. Демони можуть знайти тут шляхи, які нам невідомі."

"Щодо сповіщення столиці," — сказав один із інженерів, — "ми повинні підготувати докладний звіт. Їм важливо знати, що ми вже виявили. Це може допомогти зрозуміти, як працюють ці механізми."

Герой кивнув. "Добре. До ранку ми повинні скласти план. Група, що вирушить до столиці, доставить наші записи та приведе підкріплення. Ми тим часом облаштуємо цей комплекс як наш новий форпост."

Розмови тривали ще кілька годин. Кожен із присутніх пропонував свої ідеї, обговорював можливості та висловлював побоювання. Нарешті, план був готовий:

1. Група з двох осіб вирушить із посланцем до столиці, щоб передати звіт і координувати доставку припасів.

2. Ті, хто залишиться, почнуть облаштовувати комплекс: перенесуть усі речі з поверхні, організують оборону та зміцнять стіни.

3. Герой, як завжди, триматиме все під контролем і візьме на себе відповідальність за забезпечення порядку та підготовки до потенційних нападів.

"Цей комплекс стане нашим щитом і нашою надією," — сказав герой, завершуючи збори. "Тут ми знайдемо відповіді, яких так потребуємо. Але для цього потрібно працювати разом. Відпочивайте, завтра буде важкий день."

Його слова знайшли відгук у кожному серці. Незважаючи на страх і втому, всі відчували, що саме тут починається їхня справжня боротьба.

Наступного дня всі були зайняті облаштуванням нового форпосту. Робота кипіла з самого світанку. Інженери разом із воїнами переносили залишки обладнання з поверхні, зміцнювали проходи уламками бетону й металу, що були знайдені неподалік. Маги створювали захисні заклинання, щоб ускладнити проникнення демонів, а воїни патрулювали околиці, тримаючи зброю напоготові.

Герой був у центрі кожного процесу, даючи вказівки та допомагаючи там, де це було потрібно. Він сам переносив важкі балки, допомагав зміцнювати стіни й навіть спостерігав за тим, як маги плетуть свої закляття. Він розумів, що його приклад надає іншим впевненості та відваги.

Ближче до вечора, коли перші сутінки почали огортати руїни, один із патрульних прибіг із новиною: група посланців повертається. Герой швидко зібрав усіх, хто був вільний від справ, щоб зустріти їх.

На підступах до комплексу виднілася невелика група людей, озброєних і втомлених, але рішучих. Попереду йшов один із тих, хто вчора вирушив до столиці. Позаду — нові воїни, інженери й маги, що тримали з собою візки з припасами: зброя, їжа, обладнання для будівництва та захисту.

Посланець підійшов до героя й передав йому запечатаний лист від короля. Герой швидко зламав печатку та почав читати.

"Герою,
Мої найкращі люди приєдналися до вас у цій небезпечній експедиції. Але знай, що наші сили обмежені. Я не можу дозволити собі відправити більше людей, ніж ці, бо столиці потрібна оборона. Ми сподіваємося на ваш успіх і чекаємо звісток.
— Король"

Герой склав лист і подивився на групу, що прийшла. Це було більше, ніж він очікував, але менше, ніж він хотів. Втім, це не змінило його рішучості.

"Дякую за вашу відданість," — звернувся він до новоприбулих. "Ваша допомога важлива не лише для нас, але й для всього, що залишилося під куполом. Відпочиньте, а завтра ми знову беремося до роботи. У нас багато справ, і часу обмаль."

Нові люди почали розташовуватися в облаштованих приміщеннях форпосту. Герой тим часом обговорив із посланцем деталі від короля та коротко оцінив стан групи, що прийшла. Всі виглядали втомленими, але рішучими, і це надихало.

Коли темрява остаточно огорнула руїни, форпост був уже добре організованим. Люди почувалися в безпеці, наскільки це було можливо в таких умовах. Герой стояв біля входу в комплекс, дивлячись на горизонт, де ще можна було побачити залишки далекого сяйва столиці.

"Ми на правильному шляху," — сказав він сам собі. "Але найбільші випробування ще попереду."

Ранок у форпості розпочався як зазвичай: чергування змін, перевірка укріплень, організація робіт. Герой оглядав карту руїн, коли в залі, де раніше стояв механізм, раптово почувся металевий голос. Він лунав з круглої, металевої кулі, яка з’явилася на панелі поруч із групою магів і інженерів.

Куля почала видавати дивні звуки, які нагадували одночасно шепіт і механічне дзижчання. Люди з тривогою завмерли, а герой швидко підійшов ближче, поклавши руку на руків’я меча.