Глава 5

Вони увійшли до бетонного тунелю, що тягнувся вперед, зникаючи в темряві. Стеля була низькою, а стіни здавалися такими, ніби їх витесали з монолітної породи. Проходячи тунелем, група чула, як відлунюють їхні кроки, змішуючись із приглушеним шумом, що линув звідкись попереду.

На кінці тунелю їх очікувало щось, чого вони ніколи не бачили раніше. Просторий зал, освітлений дивним холодним світлом, яке лилося з яскравих, плоских панелей, закріплених на стелі. На відміну від звичного вогню чи магічних ламп, це світло було рівномірним, без жодного мерехтіння.

Відчуття тривоги заповнювало залу, поки герой і його група оглядали загадкові предмети. Перед ними стояли громіздкі пристрої з блискучими, незнайомими поверхнями, схожими на полірований метал або чорне скло. Вони мерехтіли дивним світлом, і здавалося, що всередині них рухається життя. На деяких з цих пристроїв виднілися символи, які нагадували руни, але не піддавалися жодному відомому прочитанню.

Герой підійшов до одного з великих об'єктів, у якого світилося кілька прямокутників. Вони переливалися кольорами, змінюючись один за іншим, і містили ряди символів, які постійно змінювалися. Він провів рукою по гладкій поверхні, відчуваючи слабке тепло. "Що це? Як це працює?" — думав він, не знаходячи відповіді.

Інші члени групи розосередилися по залі, намагаючись знайти хоч якісь зрозумілі підказки. Один із магів зупинився перед блискучим круглим предметом, схожим на велику лінзу, і нахилився, щоб краще роздивитися. "Це щось дивне... наче артефакт, але я не відчуваю в ньому магії," — сказав він розгублено.

Однак найбільше привернули увагу три величезні панелі на стіні, які світилися яскравим світлом. На кожній з них виднілися зображення, які постійно змінювалися. На одному було видно щось, що нагадувало купол із точками, які світилися різними кольорами. Інший показував лінії й форми, що рухалися у складному танці, утворюючи дивні візерунки. Третій демонстрував ряди символів, які швидко змінювалися, немов передаючи важливу інформацію.

Герой і його група довго вдивлялися в ці панелі, але нічого не розуміли. Один із воїнів, зітхнувши, сказав: "Це ніби мова богів. Нам це не під силу."

Раптом один із інженерів помітив щось на краю зали. Там, у тіні, мерехтіло світло іншого пристрою. Він підійшов ближче й побачив, що це ще одна панель, значно менша, ніж інші. Вона відображала схему, на якій чітко видно знайомі колони з кулями, які допомогли їм під час битви.

"Подивіться на це!" — вигукнув інженер, привертаючи увагу групи. Всі зібралися біля панелі, уважно вдивляючись у зображення. На схемі були відзначені місця колон, які герої бачили в руїнах. Над кожною з них світилося щось на зразок значка. Деякі з цих значків світилися зеленим, а деякі — червоним.

"Червоне світло... Що це означає?" — задумливо запитав герой, спостерігаючи за панеллю. Маг спробував вдивитися в ряди символів поруч із зображенням, але не зміг розшифрувати їх.

"Можливо, це щось про їхню роботу," — припустив інженер. "Якщо зелене означає, що вони працюють, то червоне... Може, це проблема?"

Герой відчував, що значення цього відкриття може бути вирішальним. Колони, які захистили їх, були важливою частиною руїн. Але тепер виникло нове питання: чому деякі з них "червоні", і що це означає для безпеки їхньої місії?"

Герой і його група розосередилися в залі, намагаючись знайти хоч якусь зрозумілу інформацію. Воїни, маги й інженери ходили від одного пристрою до іншого, обережно торкаючись панелей, вигадливих механізмів і блискучих екранів. Однак жоден із них не міг осягнути призначення цих дивних артефактів.

"Це місце… виглядає так, наче тут зібрано знання цілого світу, але воно мовчить для нас," — промовив один із магів, обережно ковзаючи рукою по гладкій поверхні незнайомого пристрою, який лише видавав м'яке, протяжне гудіння.

Інженери уважно вивчали панелі, намагаючись зрозуміти хоч якісь символи чи механізми. Один із них обережно натиснув на виступ, схожий на важіль, але пристрій лише мигнув червоним світлом і видав різкий звук, який змусив усіх відступити.

"Це неможливо, — зітхнув один із воїнів. — Усе це виглядає як магія, яку навіть маги не розуміють."

Герой мовчки спостерігав, як усі навколо намагаються знайти відповіді. Його власні думки були сповнені сумнівів, але він зберігав твердість. Урешті-решт, він гучно сказав:

"Досить. Ми тут марнуємо час. Частина з вас залишиться тут і продовжить спроби зрозуміти, що це за місце і як воно працює. Інші підуть зі мною. Я відчуваю, що відповіді не тут, а далі, в глибині цих руїн."

Всі замовкли, вдивляючись у героя. Врешті, один із магів кивнув:

"Мабуть, ти маєш рацію. Але будь обережний. Це місце несе в собі щось, що перевершує навіть найжахливіші уявлення."

Герой повів очима по обличчях своїх супутників. У їхніх поглядах читалися страх і втома, але також проблискувала рішучість.

"Я візьму з собою лише тих, хто готовий іти далі, — сказав він. — Решта залишається тут і продовжує дослідження. Ми маємо знати, що це місце приховує."

Зрештою, група розділилася. Ті, хто залишився, почали облаштовувати тимчасовий табір у залі, налаштовуючись на довгу роботу. Герой і невелика частина групи рушили до дальнього проходу, що вів у ще більшу темряву.

"Попереду можуть чекати нові небезпеки," — сказав герой, ступаючи першим у тунель. "Тримайтеся разом і будьте готові до всього."

Їхні кроки луною розносилися по вузькому коридору, а темрява ставала дедалі густішою. Здавалося, вони йдуть не просто глибше в руїни, а опускаються в саме серце таємниці, яка могла змінити їхній світ.

Герой і його супутники вийшли з темного тунелю у величезну залу, що здавалася нескінченною. Її стіни були вкриті масивними металевими плитами, а підлога світилася тьмяним синім світлом, яке ледь освітлювало простір. У самому центрі цієї зали височів гігантський механізм.

Механізм мав форму незграбної конструкції з трубами, що перепліталися, наче ліани, і масивними дисками, які оберталися в різних площинах. Деякі з них рухалися повільно, а інші мерехтіли, ніби щось утримувало їх від зупинки. Від механізму виходив глухий, протяжний гул, який герої чули ще на самому вході до руїн.