Пролог

Біла порошкова лінія мерехтіла у світлі факелів, що висвітлювали вершину вежі. У центрі кола стояв герой, тільки-но пробуджений ритуалом, проведеним могутніми магами. Навколо нього лежали знесилені чарівники, а ті, що залишилися на ногах, ледве трималися, їхні обличчя були спотворені втомою.

Герой відчував себе наче після тривалого бенкету: голова йому йшла обертом, тіло важко реагувало на команди. Його свідомість була затуманена, а спогади розпливалися, неначе туман у нічному лісі. Відчуття пробудження в чужому часі і місці не давало йому зібратися.

— Герою! — голос короля змусив його підняти погляд. Король, одягнений у сяючі обладунки з гравіруваннями, стояв на сходах, оточений своїми радниками. — Ти пробуджений, щоб врятувати нас!

Раптом крізь купол прорвалося величезне створіння. Дракон, вкритий металевими лусками, пронизав небеса і почав випускати вогонь, спрямований на вежу. Радник швидко створив захисну сферу, яка відбила полум'я. Звір, не бажаючи довго затримуватися, розвернувся і злетів у темне небо.

— Слуго, покажи герою до зброярні! — наказав король, його голос був сповнений рішучості. — Я очолю оборону гарнізону.

Герой побіг за слугою. Перетнувши міст між вежами, вони зупинилися. Слуга вказав на протилежну вежу:

— Там зброярня. Поспішай!

Раптом перед ними приземлилися три демони. Слуга, не вагаючись, витягнув із-під плаща маленьку коробочку.

— Захистіть королівство! — сказав він, дивлячись герою в очі, і кинувся до демонів. Коробка, яку він ніс, випустила величезний вогняний вибух, який знищив демонів і самого слугу. Герой тільки встиг побачити, як полум’я охоплює все.

На мить герой застиг, шокований. У молодому слузі він побачив образ свого сина з минулого життя, якого залишив перед битвою з демонами. Серце стислося від болю та провини. «Я не зміг врятувати його тоді, але тепер я не можу дозволити цьому жаху повторитися», — подумав герой. Його рішення зміцніло. Він більше не міг дозволити собі вагатися.

Він спустився до зброярні, взяв перший меч, щит і шолом, які трапилися на очі. Вийшовши через нижній вхід вежі, він побачив хаос у столиці. На центральній вулиці, що вела до міських стін, солдати гарнізону і стражники билися з демонами. Дракон літав над ними, розкидаючи руйнування.

— Потрібно зупинити це чудовисько, інакше столиця буде знищена! — вирішив герой.

Він приєднався до солдатів, пробиваючись крізь ряди демонів. Солдати прикривали його, відволікаючи ворогів, поки герой наносив нищівні удари. Він рухався, наче буря: меч розрізав демона з металевими щупальцями, щит відбивав удари пазурів, а крики солдатів надихали його. Він бачив, як кожен стражник ризикував життям, і це додавало йому сил.

Коли вулиця була зачищена, герой побіг до вежі. На сходах він побачив магічний ліхтар. Він схопив його, відчуваючи, як через нього проходить енергія. У башті герой знайшов підзорну трубу. Використовуючи ліхтар і трубу, він засліпив дракона, змушуючи його наблизитися. Звір з ревом атакував башту.

Битва була шаленою. Герой ухилявся від смертоносних лап і хвоста дракона. Металеві луски звіра відбивали більшість ударів, але герой знайшов уразливе місце на шиї. Зібравши всі свої сили, він завдав удару, який змусив дракона відступити. Поранений звір почав тікати в бік гір.

Герой не міг дозволити йому втекти. Спустившись з башти, він знайшов балісту. Зробивши необхідні розрахунки, він запустив себе прямо в повітря. Удар мечем у голову дракона став фінальним: звір впав, а столиця була врятована.

Герой впав на землю поруч із тілом дракона, відчуваючи, як його серце калатає. Він поглянув на місто і зрозумів, що це тільки початок його нового шляху.