Глава 2: Перша зустріч

Маєток Дювалів здавався вирваним із іншої епохи: височезні башти з витіюватими балконами, густі зарості плюща, що піднімалися кам’яними стінами, і важкі дубові двері, які видавали глибокий скрип, коли Еліза постукала.

Її зустріла літня жінка в чорній сукні —, мабуть, економка.

— Мадемуазель Монфор? — сухо запитала вона.
— Так, це я.

Економка кивнула, жестом запросивши зайти. Еліза пройшла через прохолодний вестибюль, де запах старих книг і каміна змішувався з легким ароматом лаванди.

— Мосьє Дюваль очікує вас у бібліотеці.

Еліза відчула напругу, коли відкрила важкі двері бібліотеки. Кімната була величезною, з високими полицями, заповненими книгами. Біля столу стояв молодий чоловік. Його темне волосся і рівні риси обличчя виглядали вишукано, але погляд карих очей був гострим, майже пронизливим.

— Мадемуазель Монфор, — сказав він, підходячи ближче. Його голос був глибоким і впевненим. — Я Рафаель Дюваль.

Еліза стиснула губи, стримуючи бажання відповісти різко.

— Ваша пропозиція видалася мені щонайменше дивною, але я тут. Що ви хочете?

Рафаель усміхнувся, але це була швидше професійна, ніж тепла усмішка.

— Те, чого я хочу, — це правда. А також ваша допомога в її пошуках.

— Чому я? — Еліза прищурилася, перехрестивши руки на грудях.

— Ваш прадід, Марсель Монфор, був тим, хто сховав артефакт, який тепер шукають усі. Я вірю, що лише його спадкоємниця може знайти ключ до цієї загадки.

— Ви вірите в легенди? — саркастично запитала вона.

Рафаель усміхнувся трохи ширше, відступаючи до каміна.

— Легенди мають звичку ставати правдою. Іноді вони приховують більше, ніж здаються.

Еліза хотіла відповісти колючим жартом, але замість цього запитала:

— І що це за артефакт?

Рафаель глянув на неї уважно, ніби оцінюючи, чи готова вона почути відповідь.

— Це фамільний діамант, який вважався втраченим під час Великої революції. Але це більше, ніж просто дорогоцінний камінь.

— І ви хочете, щоб я допомогла знайти його? — Еліза кинула скептичний погляд.

— Саме так. Але ви повинні розуміти: це небезпечно. Є люди, які готові на все, щоб отримати його.

Еліза відчула, як її внутрішній азарт розгоряється. Вона знала, що це безглуздо, але водночас це була можливість втекти від сірості її адвокатського життя в Парижі.

— Я допоможу, але тільки тому, що хочу дізнатися правду про свою родину, — сказала вона, не знімаючи з нього підозрілого погляду.

Рафаель кивнув.

— Тоді ми почнемо завтра вранці.

Еліза відчула, що зробила крок у щось, чого зовсім не очікувала.