Глава 1: Лист із минулого

Шум дощу відбивався від кам'яних стін старовинного особняка, захованого серед вузьких вулиць Парижа. Еліза Монфор, молода адвокатка з гострим розумом і залізною волею, поспішала до кабінету. Її високі підбори рішуче цокали по паркету, який пам’ятав кроки десятків поколінь її родини.

— Мадемуазель Монфор, — старий камердинер Лоран подав їй конверт із густо написаною адресою, — це прийшло сьогодні вранці.

Еліза зупинилася, прийняла лист і недовірливо поглянула на нього. Вицвілий папір, старовинна воскова печатка з гербом, який здавався знайомим. Відкривши конверт, вона витягнула кілька аркушів, написаних акуратним, але нервовим почерком.

*“Мадемуазель Монфор,
Я звертаюся до вас із проханням про допомогу. Те, що я розповім, може здатися дивним, але ваша родина тісно пов’язана з таємницею, яка коштує мені спокою. Ваш далекий предок, Марсель Монфор, приховав щось надзвичайно цінне у нашому маєтку в Ліоні. Я шукав правди роками, але без вашої участі не можу її знайти.

Приїжджайте негайно. Ваш прихід — єдиний ключ до розгадки.

З повагою,
Рафаель Дюваль.”*

Еліза повільно опустила лист, відчуваючи, як десь у глибині душі зароджується суміш цікавості й підозри. Дюваль — ім’я, що викликало невиразне роздратування. Її батько, за життя, часто згадував про цю родину як про ворогів, які прагнули підмяти під себе спадок Монфорів.

«Це пастка», — подумала вона, але водночас усвідомила, що відмовитися не зможе.

Наступного ранку, залишивши Париж у тумані осіннього дощу, Еліза вирушила до Ліона.