Розділ 2

Енцо

— Як це — більше немає вільних номерів? Я ж особисто бронювала два окремі номери!

На обличчі Маї читаються здивування та легкий страх, але викликаний він не ситуацією, а радше моєю присутністю поруч.

Зазвичай, побачивши мене, у дівчат перехоплювало подих, і вони готові були непритомніти від одного мого погляду. Тому, коли Майя дивилася на мене з таким побоюванням, я навіть трохи губився — просто не звик до подібної реакції. Але чим більше вона так дивиться, тим дужче мені хочеться нею заволодіти, і моя чоловіча гідність абсолютно солідарна зі мною.

Ми стоїмо біля ресепшена, і я, ледве стримуючи усмішку, спостерігаю, як Майя намагається виправити ситуацію. Звісно, у неї нічого не виходить, і це недивно, адже готель вщент заповнений гостями, запрошеними на відкриття.

— Ми щиро просимо у вас вибачення, — з винуватим виглядом починає вибачатися адміністраторка. Вона поглядає на мене з явним інтересом в очах, але мені вперше в житті на це байдуже. — Нещодавно наша система зазнала хакерської атаки, через це й сталася плутанина. Можливо, ми могли б...

— Чому ми нічого про це не знали? — втручаюся я в розмову, нагороджуючи дівчину суворим поглядом, від якого вона миттєво ніяковіє.

— Директор... Він сказав, що сам розбереться, і я...

— З директором я поговорю особисто. Але як ви пропонуєте вирішувати нашу проблему прямо зараз?

Мені вже набридає стояти тут і слухати виправдання працівників, які не вміють нормально виконувати свою роботу.

На узбережжя вже опускається захід сонця, і мені хочеться якнайшвидше опинитися в ліжку, тому що завтра доведеться провести весь день на ногах, перевіряти все перед відкриттям готелю, ще й вирішувати купу додаткових проблем які неодмінно з'являться.

— У нас залишився один номер люкс із видом на море. Якщо вас влаштує...

— Оформляйте, — не чекаю я закінчення речення.

Майя повертається до мене й дивиться так ошелешено, ніби я запропонував їй зайнятися коханням прямо тут, на очах у всього натовпу.

— Але ж ми... — намагається вона заперечити, але я вже забираю електронні ключі, які простягає дівчина, підхоплюю наші речі й прямую до ліфта.

Маї не залишається нічого іншого, окрім як іти за мною. Її понурий вигляд красномовно говорить про те, що вона зовсім не в захваті від цієї ідеї. А от я вважаю це чудовою нагодою зблизитися. На цю поїздку я ставлю собі одну-єдину мету — завоювати серце цієї милої пампушки й стати для неї єдиним чоловіком.

Від подібних думок у штанах утворюється цілком виразний горбок, і коли блукаючий погляд дівчини ненароком падає туди, вона миттєво спалахує й квапливо відвертається. Але я все помічаю і зараз просто стою й задоволено усміхаюся.

Зайшовши в номер, я кидаю сумки біля дивана й одразу йду в спальню. Побачивши величезне двоспальне ліжко, я не роздумуючи падаю на нього, закидаю руки за голову, прикриваю очі й починаю дрімати.

Хоч підлога в номері й не скрипить, а Майя ходить дуже тихо та обережно, я все одно відчуваю її погляд на собі. Можу з упевненістю сказати: вона не зайшла в кімнату, а завмерла в дверному отворі. Це мені не дуже подобається. Мені здається, що вона постійно чогось соромиться й поводиться занадто тихо.

— Що? — спокійно питаю я, не розплющуючи очей.

— Ми не можемо... жити в одному номері, — дуже несміливо й майже нечутно відповідає вона.

Від такої заяви я розплющую очі й похмуро дивлюся на неї. Дівчина тупцює на місці, і видно, що вона почувається не у своїй тарілці. Але зараз мені на це байдуже — мені хочеться дізнатися причину того, чому ми не можемо жити разом.

— І чому ж, — я підводжуся з ліжка й повільно йду прямо на неї, — ми не можемо жити в одному номері?

Підійшовши впритул, я нависаю над нею, заглядаючи в обличчя. Але Майя дивиться куди завгодно — на стіни, на підлогу, — тільки не на мене. І цей факт чомусь злить мене настільки, що хочеться когось придушити.

Мені хочеться зараз дивитися їй в обличчя й милуватися ним. Хочеться дивитися в її очі й розуміти, якого вони кольору, щоб потім можна було згадувати це з собою на одинці. Мені хочеться дивитися на її губи, які всю дорогу ваблять мене й ніби благають про поцілунок.

— Ми... ми не пара, — тихо видавлює вона, а мені хочеться пирхнути від сміху — більш сумнівної причини придумати було неможливо. — Я... я можу знайти номер в іншому готелі й пожити там...

— Ти житимеш тут і зі мною, — відрізаю я. — Не вистачало ще в разі чого бігати по всьому узбережжю й шукати тебе. Зрозуміло?

Майя покірно киває, а я переможно усміхаюся. У цей момент до біса хочеться її поцілувати, але я придушую цей черговий порив, щоб остаточно не налякати крихітку. Хоча стримуватися бісівсько важко.

Якщо бажаєте побачити гарні віщували до розділів, дізнаватись про всі новини першими та спілкуватись з автором — запрошую вас до свого телеграм каналу https://t.me/Kora_La Клікабельне посилання закріплене під книгою в коментарях) Буду рада всім охочим! Бажаю вам гарного дня та приємного читання ❤️