Глава 5

Матвєєв взяв тривалу мовчазну паузу, щоб опанувати себе й зібратися з думками, які комашиним роєм дзвеніли в черепній коробці. Намагався зрозуміти, в який момент став такою психічно неврівноваженою особою, але успіхом цей розумовий акт не увінчався. "Де спідницю загубив, істеричка?" — в голові у спробі засоромити Алекса за нікому не потрібний сплеск емоцій пролунав голос колишнього командира. Що вже тут приховувати, жорстокому капітану вдалося дістатися до нього й витрусити всю душу навіть на іншому кінці земної кулі. Алекс міцно стиснув зуби, картаючи себе за те, що секунду тому не зміг стриматися й проявив недозволену слабкість. Хлопець шумно зітхнув, сперся руками о край підвіконня і, схиливши голову, з силою примружився. Залишалося ще потрясти головою, щоб позбутися від неприємних усвідомлень.

Він не ламався в екстремальних умовах, коли над головою свистіли кулі, але якась дівчина з клубу змогла зачепити його почуття та всього за кілька миттєвостей вибила з колії, залишаючи в повному роздраю. Чи бовдур він? Точнісінько, так. Останні слова власниці квартири занепокоїли лише через три глибоких вдохи — він вловив нестиковку, яка чомусь змусила заздалегідь зрадіти.

Ксюша стояла позаду й дивилася на широку чоловічу спину, обтягнуту сірою тканиною футболки. Короткі рукави не приховували потужні засмаглі руки з серйозними біцепсами. Якщо хлопець схоче, йому нічого не варто звернути їй шию, як крихітному курчаті. Але в Дашкевич від цього не виникло ні тваринного страху, ні найменшого відгомону хвилювання. Незважаючи на бурхливу та, як їй здалося, абсолютно безпідставну реакцію гостя на її близькість, вона не відчувала, щоб від нього йшла справжня загроза. Принаймні в її бік. Дашкевич не знала: чи то дах батьківського дому надавав відчуття цілковитої безпеки, чи просто Алекс зовсім її не лякав. Можливо, сама перейшла межу. От тільки яку? Вони начебто про все домовилися на березі: одна ніч та ніяких проблем.

Ксюша за звичкою закусила нижню губу і нарешті відчула металевий присмак крові. Заціпеніння, що досі не давало поворухнути жодною кінцівкою, було викликано швидше образою, ніж переляком — вона до Алекса всією душею, а він дряпається, як бездомний кіт. Дівчина простягнула руку, щоб торкнутися чоловічого плеча й продовжити розмову, але вчасно зупинила себе — не вистачало першій робити крок назустріч після того, як хлопець сказився. Вона себе теж не на смітнику знайшла!

— Тільки не кажи, що це були ревнощі! — зчепивши зуби, фиркнула Ксюша та склала руки на грудях, підчепивши кінчиками пальців рушник, що ледь тримався на позначеному місці.

Коли вона вислизнула з ванни й побачила, що брюнет господарює на кухні, була приємно здивована й попрямувала до нього, зовсім не подумавши, в якому вигляді постане перед ним. Тільки зараз власна розпуста почала бентежити. Хоча, чого вже соромитися! Здається, саме цього Ксюша сьогодні і домагалася — звабити красунчика з янгольською посмішкою. Тільки виходило наразі з перемінним успіхом: хлопець ось-ось зірветься з гачка.

— Ревнощі? — Алекс повільно озирнувся, смакуючи запропонований варіант, співставляючи його зі внутрішніми відчуттями. Здається, деяку схожість все ж варто було відзначити в звіті саморефлексії.

Ксюша побачила його серйозне, задумливе обличчя й не змогла стримати усмішки — він був схожий на її першачків у школі. Ті завжди вимальовували в зошитах кожну букву з таким виглядом, ніби вирішують проблеми світового масштабу. Не менше.

Матвєєву вистачило швидкоплинного погляду, щоб помітити краплю крові, що застигла на дівочих губах. Вперше за довгий час він злякався, як звичайна людина, відчуваючи різкий стрибок серця в грудях та тягар, що здавлював легені. Алекс блискавично наблизився до дівчини, скоротивши відстань між ними, і, ніжно обхопивши долонею її щоку, злегка торкнувся губи подушечкою великого пальця. Ксюша гучно засопіла, не розуміючи, як реагувати на неочікуване втручання в особистий простір. Ця гра в кота і мишку порядком виводила її з себе.

— Хай йому… — хлопець відвернувся в бік та пошепки вилаявся іншою мовою, незрозумілою для Ксюші — принаймні, він сподівався, що серед безлічі її сюрпризів немає знання арабської. Алекс чув, як дівчина шумно дихає: кожен її вдих та видих, ніби гострим серпом різали по його совісті. — Це моя провина! Пробач! — стримано сказав він, знов глянувши в її очі, що не встигли просохнути від невиплаканих сліз. Він не хотів заподіювати їй біль. — Мені варто піти!

— А я сподівалася, ти з тих, хто доводить справу до кінця! — Ксюша грізно насупила брови, розчарована почутим — ця жертовність в його голосі в значній мірі її дратувала. — Знаєш, якщо мені сьогодні вже нічого не світить, ти скажи прямо. Моя самооцінка проб'є дно, бо, напевно, ще від жодної дівчини в самісінькому рушнику не тікав коханець. Але обіцяю, я зможу це пережити!

Матвєєв коротко посміхнувся у відповідь на її тираду і вперше ковзнув жадібним поглядом по її ключицям, опускаючись нижче до улоговинки між грудьми. Тоді він мимоволі облизав пересохлі губи, й, опанувавши себе, повернувся до споглядання її карих очей. 

— Тобі боляче? 

— Так, — вона кивнула, чесно зізнаючись, — але я не помру від цього! Тож, якщо ти не проти, давай припинимо про це говорити! Якщо недолуга здогадка про мого колишнього так схвилювала тебе, що ти зважився пустити першу кров, то я хочу убезпечити себе на майбутнє і сказати, що у мене нікого не було півтора року.

На її очах хлопець змінився у обличчі. У нього ніби й плечі розправилися і стали ще ширше, ніж зазвичай.