Глава 3

“Я не втечу… не втечу!”, не даючи зібратися з думками, в голові Ксюши відлунювали чоловічі слова. У що вона тільки вляпалася? Молодий хлопець, продовжуючи нависати над нею, послав поблажливу посмішку та відступив на крок, даючи можливість вислизнути з його обіймів. Дашкевич не могла показати, що занервувала від його напору — вона все ж генеральська донька й не має права так швидко капітулювати. На розум не прийшло нічого кращого, ніж обхопити рукою вольове підборіддя та досить грубо стерти подушечкою великого пальця власну помаду, що залишилася на його тонких губах після поцілунку. Нехай не думає, що зв'язався з якоюсь простачкою. Ксюша теж вміє бути пристрасним стервом, а цей індивідуум, як ніхто раніше, пробуджував в дівчині саме цю сторону.

Алекс на кілька секунд сторопів від вчинку шатенки, яка таким чином намагалася помститися йому за гордовитий погляд в її бік, а потім розсміявся, забавляючись витівкою. Перехопив тонку дівочу руку і, вибачаючись, закарбував на її тильній стороні практично невагомий поцілунок. Він — хоч і військовий, але вже точно не мужлан, вміє красиво залицятися до дівчат.

Ксюша ледь стримувала усмішку тріумфу, дивлячись в бездонні темно-сині очі незнайомця. В нього було по-чоловічому вродливе обличчя, з широкими темними бровами, високими вилицями та мужнім підборіддям, тіло зі справжньої сталі, а на додаток уїдливий, але добре підвішений язик, який свідчив про те, що розуму хлопцю не позичати. А ще від нього зовсім не пахло алкоголем чи цигарками, тож Дашкевич відчувала, що зробила найкращий вибір з усіх можливих — залишилося лише довести справу до логічного завершення.

Ходою від стегна вона попрямувала до свого столика, але зупинилася неподалік, бо Каріна за час очікування примудрилась випити ще кілька коктейлів в компанії якихось хлопців. Один з нових гостів присів навпроти, на місце Дашкевич, інший, більш сміливий, сів поряд з сексуальною брюнеткою й протягнув руку вздовж спинки диванчику, обіймаючи дівчину. Ксюша ніяк не очікувала, що виникне подібна проблема, не врахувала в своєму плані, що подруга від нудьги почне пиячити з першими зустрічними. Дівчина зціпила зуби та зробила повільний видих. Це її нітрохи не заспокоїло, але мозок запрацював швидше. Те, що Ярмакову в такому стані не можна залишати на поталу цим тваринам, навіть не обговорювалося — у жіночій дружбі теж є свій негласний кодекс.

Швидко замовивши дві машини на адресу нічного клубу, вона спіймала офіціантку, що обслуговувала їх столик, та попрохала віддати рахунок їй в руки. На щастя, хлопці принесли свої склянки з бару, тому платити за їхні напої Дашкевич не довелося.

Перша машина під'їхала через кілька хвилин, і, як тільки прийшло сповіщення, Ксюша ринула в бій. Наблизилася до столика, схопила шкіряну куртку, яку зняла майже одразу, як вони зайняли місця, і чарівно посміхнулася двом новим знайомим Каріни.

— Даруйте, але нам вже час! — Ярмакова, почувши голос, підвела на неї очі і примружилася в спробі зрозуміти, хто порушує їхній спокій. Погляд її великих карих очей, підведених темним олівцем, залишався каламутним — вочевидь не зрозуміла, що за нею повернулася одногрупниця.

— Ти чого, люба! Краще приєднуйся до нас! Обіцяю, не пожалкуєш! — той, що намагався притулитися до Каріни ще ближче, розтягнув губи в солодкуватій усмішці й пройшовся по тілу шатенки поглядом екзаменатора. — Впевнений, мій друг хоче познайомитися з такою красунею поближче. Еге ж? — він хитро підморгнув сусіду, і Дашкевич відчула, як на її сідниці лягла широка долоня й трохи стисла їх — інший хлопець не гаяв часу дарма, вирішив відразу брати бика за роги.

Ксюша сказилася від такого нахабства: схопила чоловіче зап'ястя, власник якого наважився на неприпустиму вільність, та блискавично викрутила його вгору. Продовжуючи тримати його руку в міцному захваті, змусила відвернутися від неї в бік стіни та знерухомила. З вуст хлопця зірвався стогін, повний страждання — той ніяк не розраховував, що дівчина буде чинити опір. Дашкевич і сама не очікувала, що спрацюють давні рефлекси.

Матвєєв проводжав спину дівчини зачарованим поглядом, коли в кармані завібрував телефон — здається, брат відправив йому тисячу повідомлень зі швидкістю кулеметної черги. Розблокувавши екран, хлопець увійшов у месенджер та з першого погляду здогадався, що гаджет опинився в заручниках — Ігор точно не став би відправляти йому десятки смайликів з танцюючими чоловічками. Матвєєв розсміявся з витівки племінниці й коротко відписав малечі: "Люблю тебе! Віддай телефон татові та лягай спати!"

Не встиг він додрукувати речення, як до нього підскочив Дмитро:

— Ну що, розповідай! Обламався, спокусник?

Алекс багатозначно підняв одну брову: його особисте життя розголошенню не підлягає. Він уже давно переріс вік, коли хлопці намагаються самоствердитися, вихваляючись успіхами на любовному терені, тож наразі не потребує чийогось схвалення або захоплення.

— Піду через п'ять хвилин! Вибачишся за мене? — стримано відповів Алекс. І побачив, як змінилося обличчя друга. Дмитро схвально поплескав товариша по плечу, намагаючись приховати в очах легку заздрість — повторити маневр з вподобаною дівчиною йому не під силу.

— Звісно, без проблем! Ого, ти диви, що твоя робить! — вигукнув той здивовано, і Алекс квапливо озирнувся в пошуках шатенки, яка в цей час демонструвала відмінне виконання прийому боротьби. Алекс присвиснув від побаченого: навіщо вчитися спеціальним хитрощам, якщо можна перехопити зап'ястя противника і по черзі відламувати йому пальці. Здається, йому варто ще кілька разів подумати, чи проводити з нею цю ніч. Це може бути небезпечно для його життя.