Глава 2

Машина плавно пригальмувала біля кінцевого пункту призначення, і високий брюнет, коротко подякувавши водієві декількома купюрами, вийшов. Безрадісно зітхнувши та не наважуючись відразу увійти, він вирішив трохи постояти на майданчику перед будівлею нічного клубу. Ніщо не тягнуло його всередину. Певною мірою хлопець шкодував, що погодився на зустріч з колишніми однокласниками — в останні роки їх мало що пов'язувало, але відмовити було не з руки. До того ж він тільки повернувся в місто, потрібно поновити якісь старі зв’язки.

— Пригостите даму цигаркою? — Матвєєв схилив голову, намагаючись зрозуміти, кому належить верескливий голосок, та побачив перед собою дівча, що навряд чи закінчило школу. Не те, щоб він сам відчував себе старцем — йому всього-то виповнилося двадцять три, але декількох днів з племінницею-першокласницею вистачило, щоб почали пробуджуватися батьківські інстинкти.

— Не палю! Й тобі не раджу! — суворо гаркнув він, намагаючись відвадити малявку — чи то від поганої звички, чи то від себе на худий кінець. Дівчина, яка розраховувала на значно більше, ніж… нічого, ображено надула пухкі губи та, буркнувши собі під ніс щось на кшталт: "Ідіот", пішла шукати іншу жертву. Алекс зітхнув в черговий раз: хто він такий, щоб когось виховувати?

Телефон невиразно булькнув в кармані джинс, інформуючи про нове повідомлення, і хлопець, навіть не дивлячись, хто саме йому написав, змусив себе неквапливо рушити в бік сходів — на нього вже зачекалися.

— Невже це ти?! Алекс, я так сумувала! — ледве він минув сек'юріті на вході, як з якогось темного закутка, наче з засідки, вискочила худорлява дівчина в білому платті та кинулася йому на шию. Якби хтось приймав ставки, він би віддав все, що мав, за те, що зустріне його саме Іра. Навіть після стількох років, що провів за кордоном, перша красуня класу не полишала надію затягнути його під вінець та дістатися до грошей його родини.

Матвєєв побоювався розважливу та вперту дівчину більше, ніж дула пістолета біля скроні. Він би не надто здивувався, якби якось прокинувся з нею в одному ліжку, абсолютно не пам'ятаючи, що сталося вчора. А потім раптово став батьком. Іра була однією з тих божевільних, які наважаться проколоти презервативи аби прив'язати до себе чоловіка, тож від неї він намагався триматися на безпечній відстані. У тисячу кілометрів, наприклад.

Хоча, попереджений значить озброєний. Тож і сьогодні поряд з рудою він готувався до того, що його от-от повинен отруїти ворожий шпигун.

— Привіт! — Алекс дружньому поплескав її долонею по оголеній спині, не відчуваючи абсолютно нічого — постійні спроби привернути увагу вже набили оскому, тож навіть чоловіче єство не відгукувалося на її поклики. — Радий бачити! Як ти? — він насилу змусив себе сказати декілька слів, але радісного белькотіння однокласниці у відповідь вже не слухав, шукав поглядом, де ж причаїлися інші.

Нарешті кілька знайомих облич майнули в натовпі, і хоч Матвєєв не збирався підкорювати танцпол цього вечора — вважав за краще приєднається до хлопців, ніж пробути наодинці з Ірою ще хоч хвилину. Залишаючи дівчину позаду, він швидкими кроками попрямував до друга та не помітив, як протиснувся на середину танцювального майданчика. Дехто намагався зупинити його по дорозі і провчити, але Алексу було достатньо лише обернутися, щоб п'яний молодик моментально знітився під його грізним поглядом.

Матвєєв не був горою м'язів зростом під два метри і виглядав, швидше як завсідник спортзалу, ніж як професійний боєць спецпідрозділу. Але глибокий погляд його синіх очей ясно свідчив, наскільки потужну незламну внутрішню силу він мав, тож мало хто наважувався його випробувати.

Алекс хмикнув, через секунду забуваючи про цей інцидент, і рушив далі — до друга, який вже махав йому рукою, намагаючись перекричати музику:

— Матвєєв, я вже й не чекав!

— Запізнився лише на десять хвилин! Не драматизуй! — добродушно похитав головою Алекс на звинувачення та, широко посміхаючись, згріб довготелесого хлопця в обійми. Певно, Дмитро був єдиною людиною зі шкільної лави, за якою Матвєєв щиро сумував. — Ти ж знаєш, ніколи не зможу відмовити твоєму запрошенню!

— Ага, зараз розплачуся! Тільки це не відміняє того, що мій День Народження ти пропускав три роки поспіль, — поправляючи окуляри на гострому носі, почав занудно вичитувати його Дімка, але вистачило хлопцю трохи побурчати, як його знову охопив доброзичливий настрій. — Гаразд, нехай це буде на твоїй совісті! Ходімо на другий поверх, там значно тихіше. Ірка, не загубись!

Матвєєв привітно потиснув руки іншим хлопцям та попрямував за Дмитром, не зважаючи, чи встигає дріботіти за ними руда на височезних підборах. Він був би не проти, якби дівчина випадково загубилася в натовпі — але ця п'явка точно свого не упустить, тож на те, що вона відстане добровільно Алексу розраховувати не доводилося.

Піднявшись сходами на балкон, що перебільшено звався VIP-зоною, вони окупували перший-ліпший столик, але той виявився замалим для їхньої компанії з сімох. Не бажаючи притискатися до рудої, що вже збиралася поступитися Алексу своїм місцем і заповзти йому на коліна, він присів на спинку дивана. Дівчина, зрозумівши, що план провалився, міцно стиснула зуби і натягнуто посміхнулася, намагаючись не виказати невдоволення. 

— Хто що буде пити? — схопивши барну карту, надруковано на чорному глянці, заметушився Дмитро, як головний організатор цього вечора ностальгії.

— Вибачте, сьогодні без мене! Завтра працюю! — це була ще одна причина залишитися вдома, досить вагома насправді, але якась невідома сила змусила його одягнутися та замовити таксі проти ночі.