Розділ 71

Суд розпочався з гучних промов адвокатів Коріня — спроби дискредитації доказів, атаки на методи одержання матеріалів, натяки на політичні переслідування. Але команда мала не емоції, а лінію фактів: записи, фінансові звіти, свідчення “Сірого”, кур’єрів і банківські ланцюги.

Катерина виступала не лише як жертва й ініціатор розслідування — вона була свідком, яка вела розповідь чесно й стримано. Її слова, підкріплені фактами, звучали як присуд тим, хто звик ховатися. Данило стояв поруч, його рука тихо стискала її долоню — знак підтримки, не роль охоронця.

Дні слухань перетворилися на марафон доказів. Суди вивчали контракти, допитували бухгалтерів, викривали фальшиві документи. Аудиторські висновки, екпертні звіти, міжнародні листування — усе ставало частиною великого полотна.

Коли наставав момент оголошення вироку, зал був переповнений. Публічність зробила свою справу: суспільний резонанс, медіа, викриття перетворилися на суспільний запит на справедливість.

Суддя, уважно переглянувши матеріали, оголосив вирок: Коріня визнано винним у створенні і керуванні злочинною організацією, у відмиванні коштів і низці пов’язаних злочинів. Йому було призначено тривале ув’язнення й конфіскацію активів, які пішли на відшкодування збитків і на створення фонду допомоги тим, хто постраждав від його схем.

Колись недоторканий Владислав Корінь вийшов із суду у супроводі конвою, а його ім’я — яке ще недавно шепотіли у владних коридорах — тепер вимовляли як ім’я злочинця.

Катерина і Данило стали свідками цього моменту, тримаючись один за одного. Їхні очі зустрілися — і в тому погляді було не лише полегшення, а й розуміння: боротьба дала результат, але ціна була висока.

— Ми зробили це, — прошепотів Данило.
— Ми зробили це разом, — відповіла вона. — Але ніколи не забудемо тих, хто нам допоміг і тих, хто постраждав.