Розділ 62

Ранок зустрів їх різким контрастом — запах кави на кухні й холодні обличчя небезпеки, що чатувала за дверима. Катерина ще була в халаті, сиділа поруч із Данилом за столом, але думками вони обоє вже були там, де вирішувалася доля всієї гри.

Телефон Данила завібрував. На екрані висвітлилося ім’я: Черкасов.

— Є контакт, — коротко кинув він і підняв слухавку.

Голос Черкасова був здавленим, але чітким:
— Я зробив, як домовлялися. Молодого логіста “підтягнули” до розмови. Він нервує, але тиснути далі можна. Його зв’язок виходить на когось вищого. Не безпосередньо на Кореня, але близько.

— Нам потрібна ланка вище, — відрізав Данило. — Слідкуй за ним і не дай зірватися.

Він поклав телефон, і в кімнаті запала тиша. Катерина дивилася на нього з тривогою.
— Ти впевнений, що це не пастка?

Данило провів долонею по її руці, ніби заспокоюючи і водночас додаючи сили собі.
— Усе може бути пасткою. Але зараз у нас немає вибору. Якщо ми вийдемо на цю людину — це буде перший крок до самого Кореня.

До квартири підтягнулася решта команди. Артем розклав ноутбук, показав карту логістичних потоків:
— Дивіться. Молодий логіст мав справу з тіньовими перевезеннями. Гроші йдуть через фірму-прокладку. А за нею — офшор, пов’язаний з компанією, яка вже світилася у справі Кореня.

Світлана нахилилася над екраном.
— Якщо ми підтягнемо документи з цього офшору — у нас буде прямий доказ.

— Або нас накриють ще до того, як ми зможемо глянути на ці документи, — додав Данило. — Корінь не дозволить, щоб хтось рився в його кишенях.

Катерина слухала, і серце її билося швидше. Вона вже не була лише “свідком у справі”. Тепер вона — частина команди, частина цього полювання.

— Що ми робимо далі? — тихо запитала вона.

Данило зустрів її погляд. Його очі були холодні, як сталь, але в них спалахував вогонь рішучості.
— Йдемо ва-банк. Виводимо логіста на прямий контакт. І якщо за ним з’явиться тінь Кореня — ми її схопимо.

Усі мовчки кивнули. В цю мить стало зрозуміло: дороги назад більше немає.