Розділ 56

У розкішному офісі з панорамними вікнами, що виходили на нічне місто, панувала напружена тиша. Лише легкий дзвін кришталевих келихів порушував її. За масивним столом сидів Владислав Корінь — один із головних фігур «ядра». Його очі горіли холодним вогнем.

— Вона пішла ва-банк, — кинув він, стискаючи в руці келих. — І принесла документи.

— Потрібно діяти негайно, — озвався інший чоловік, сивочолий і строгий. — Якщо суд отримає підтвердження автентичності, ми втратимо все.

На великому екрані перед ними світилася проєкція зі списком свідків: Дмитро Савченко, Тетяна Кравець, ще кілька людей, готових виступити.

— Спершу дискредитація, — холодно сказав Владислав. — Ми вже запустили матеріали в медіа: Орлик — коханка свого охоронця, яка через ревнощі зводить наклепи. Савченко — продажний чиновник. Кравець — підкуплена. Люди швидко ковтають такі історії.

— Але цього замало, — втрутилася жінка з темним волоссям, що досі мовчала. В її голосі бриніло крижане презирство. — Вони занадто вперті. Треба йти далі.

Владислав підняв погляд.
— Маєш на увазі…?

Вона лише злегка всміхнулася.
— Свідки, які не доживають до фіналу процесу, не становлять проблеми.

У кімнаті запала тиша.

— Це ризиковано, — нарешті промовив сивочолий. — Смерть двох людей поспіль викличе підозри.

— Тоді зробіть це «чисто», — холодно відповіла жінка. — Нещасні випадки. Аварії.

Владислав нахилився вперед, його голос звучав як вирок:
— Добре. Але з Орлик треба діяти інакше. Вона тепер символ. Убити — зробити з неї мученицю. Тому її потрібно зламати.

Він зупинився, зробив ковток вина і додав:
— Її слабкість — він. Черненко. Відріжемо його — і вона розсиплеться.

На обличчях змовників промайнули холодні усмішки. План був запущений.