Розділ 50

Тиша після їхньої близькості була майже нереальною. Катерина лежала на грудях Данила, слухаючи його рівне серцебиття, і вперше за довгий час відчувала себе просто жінкою, а не мішенню, не ключем, не заручницею гри.

Він уже майже задрімав, коли різкий дзвінок телефону розпанахав ніч. Катерина здригнулася й потягнулася до тумбочки. На екрані — ім’я адвоката.

— Вибачте за час, — голос на іншому кінці дротy був серйозний і напружений. — Але я мушу попередити: позов подано. Перше слухання призначене на завтра.

Катерина різко сіла на ліжку, затиснувши телефон у руці.
— Як… так швидко?

— Вони діяли блискавично, — продовжив адвокат. — Позов комплексний: звинувачення в незаконному збиранні даних, порушенні прав на приватність і навіть «змові з іноземними структурами». Це спроба не лише дискредитувати вас, а й зробити винними.

Данило встав, взяв телефон і переключив на гучний зв’язок.
— Що нам робити?

— Завтра треба бути готовими в суді. Я зберу всі документи, експертів, підтвердження законності. Але будьте обережні: вони намагатимуться тиснути морально. Ваш виступ стане ключовим.

Телефонний дзвінок обірвався. У кімнаті повисла важка тиша. Катерина втупилася у свої долоні — вони ще тремтіли.

— Завтра, — прошепотіла вона, ніби сама собі. — Завтра ми станемо перед ними лицем до лиця.

Данило підняв її підборіддя, змусивши дивитися прямо йому в очі.
— Ми не одні. Ми підемо туди разом. І що б вони не придумали — вони не зламають нас.

Катерина кивнула, і в її погляді спалахнула нова рішучість. Те, що сталося між ними цієї ночі, було не просто пристрастю — воно дало їй силу йти вперед, навіть у зал суду, навіть під погляди ворогів.

Вона взяла руку Данила й переплела їхні пальці.
— Тоді завтра ми не тільки захищатимемо себе. Ми почнемо наступ.