Розділ 35

Ферма була покинута, але в старому будинку все ще зберігалося кілька речей: свіча, аптечка, мисливська фляга з водою. Катерина швидко розклала все на столі, повернулася до Данила, який сидів, спершись спиною на стіну, і боровся з болем.

— Тримайся, я з тобою, — твердо сказала вона, знімаючи його куртку. Тканина прилипла до рани, і Данило стиснув зуби, аби не зойкнути.

— Це лише подряпина, — хрипко кинув він.

— Подряпина? — обурено глянула вона. — Куля залишила тебе без сил, а ти ще жартуєш. Замовкни і дозволь мені допомогти.

Вона дбайливо обробила рану, промивши її холодною водою, а потім наклала бинт. Її пальці тремтіли, але рухи були обережні. У його очах світився біль, змішаний із захопленням — він ніколи не бачив її такою сильною й водночас ніжною.

Коли закінчила, Катерина відкинула бинти убік і зітхнула, витираючи сльози з щік.
— Ти міг загинути, Даниле… Я не витримала б цього.

Він підняв руку й торкнувся її обличчя, великим пальцем змахнувши сльозу.
— Але ти врятувала мене. І тепер я не маю права відпустити тебе.

Вона нахилилася ближче, їхні губи зустрілися в поцілунку — спершу тремтливому, потім глибшому. Його рука ковзнула їй у волосся, її пальці стискали його долоню.

— Ти мій найбільший ризик… і моя найбільша нагорода, — прошепотів він між поцілунками.

Катерина вклала його голову собі на коліна, накривши пледом. Вона сиділа так, поки він засинав від виснаження, а її серце билося в ритмі одного-єдиного відчуття: любові.