"Під охороною серця"
Розділ 27
Минуло кілька днів. Лікарня залишилася позаду, а місто знову жило своїм звичним шумним ритмом. Але для Катерини й Данила все було іншим.
Вони йшли разом вулицею, тримаючись за руки. Катерина вдягла світлу сукню, Данило — темну сорочку, рукав якої прикривав свіже бинтування. Його рука була міцною, теплою, і вона відчувала в ній ту саму силу, яка врятувала її тоді, в пеклі складу.
— Знаєш, — усміхнулася Катерина, дивлячись на нього, — я ніколи не думала, що моє життя так зміниться. Що я з безпечної рутини опинюся у вирі небезпек… і знайду в ньому тебе.
Данило зупинився й розвернув її до себе.
— Це моя робота — захищати. Але ти стала не просто підлеглою. Ти стала моїм сенсом.
Вона усміхнулася, і її очі заблистіли від щастя.
— А ти став моєю свободою.
Вони сіли на лавку біля парку. Сонце заходило, фарбуючи небо в золотаво-рожеві відтінки. Катерина схилила голову на його плече, і вони мовчали, насолоджуючись простим спокоєм.
— Попереду ще буде небезпека, — тихо промовив Данило. — Я знаю, що минуле не відпускає просто так. Але я присягаю: що б не сталося, ти завжди будеш під моєю охороною.
Вона підняла голову й поцілувала його.
— А я присягаю: завжди йти поруч із тобою.
У цю мить ні місто, ні минуле вже не мали влади над ними. Вони були разом. І це було головне.
#2462 в Любовні романи
#1111 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 24.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
