"Під охороною серця"
Розділ 14
Ранкове світло пробивалося крізь старі фіранки, малюючи золоті відблиски на підлозі. Катерина повільно прокинулася, відчуваючи на собі запах чоловіка й тепло його сорочки. Вона з усмішкою вдихнула цей аромат, трохи надто великий одяг ніжно огортав її тіло, а під ним — нічого більше.
Вона босоніж пройшла коридором і вийшла на кухню. Данило сидів за столом, гортаючи телефон і пив чорну каву. Його погляд одразу впав на неї. Він застиг, немов від того, що побачив перед собою щось надто спокусливе.
— Тобі личить моя сорочка, — тихо сказав він, але в його голосі відчувалася хрипка пристрасть. — Хоча, зізнаюся, я б волів бачити тебе без неї.
Катерина нахилилася до нього, в очах грала пустотлива іскорка.
— І що тебе стримує?
Його пальці міцно стиснули її талію, він різко піднявся зі стільця, притягнувши її до себе. Його погляд був голодним, гарячим.
— Ти навіть не уявляєш, як довго я стримувався…
За мить сорочка опинилася на підлозі. Катерина відчула його гарячі руки на своїй шкірі, його подих на своєму вусі. Вона розчинилася в цьому чоловічому полоні, в якому вже не хотіла боротися за свободу.
Їхні тіла знову злилися в єдиному ритмі, палко й пристрасно, наче ніч нічого не змінила, а лише розпалила їхнє бажання ще сильніше.
В маленькій кухні старої квартири, серед запаху кави й дощу за вікном, вони кохалися з тією силою, яка не знала кордонів.
#2601 в Любовні романи
#1174 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 24.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
