20. “Тобі краще піти…”

Рен

Коли я побачив Лілі, то одразу кинувся до неї. Я скажу їй правду зараз. Прямо зараз. 

— Знаю, як це виглядає, — сказав не дуже голосно, торкаючись її плеча. — Але в мене були на це причини. Твій батько зробив дещо жахливе, він… 

— Ти з поліції? — запитала вона, дивлячись на мене округленими очима. 

— Ні, я не з поліції. Моя сестра померла через нього…

— То ти використав мене, щоб потрапити у наш будинок? — її очі наповнилися сльозами, вона схрестила на грудях руки з міцно стиснутими кулачками. 

— Я кохаю тебе, це правда, — я хотів обійняти її, але Лілі не дала. Вона відсторонилась, ухилившись від моїх обіймів. — І я все ще хочу втекти з тобою. Я все поясню, тільки дай це зробити… 

 — Тобі краще піти, — сказала вона, не дивлячись мені в очі. — Прямо зараз…

— Моя сестра померла через нього. Померла. Так. мої мотиви тут були саме в тому, щоб помститись, але я дійсно закохався в тебе. Ми ще можемо втекти разом, прошу, давай зробимо це, — я знову хотів торкнутись її, взяти за руку, але вона висмикнула свою долоню. 

 — Якби ти мені все це розповів з самого початку, все могло б бути інакше… А зараз іди швидше, поки я не викликала інших охоронців, або взагалі поліцію! 

— Я кохаю тебе, — повторив я. Але Лілі відвела погляд. Я бачив, що вона плаче, сльози скочувались її щоками вниз. 

Вона нічого не відповіла. Треба було йти. А потім поговорити з нею, пояснити все детальніше. Або хоча б написати повідомлення. 

Я швидко пішов сходами вниз. Тут буквально зіткнувся з Марком, і він якось задоволено поглянув на мене і усміхнувся. 

Було таке враження, ніби він знав, що щойно трапилось… 

Я пішов до будинку охорони. Забрав свої документи і все необхідне. Добре, що батьків не було тут, тож Лілі розбереться з ними сама.

Вже коли я виходив, чомусь біля хвіртки на мене ніби чекав Марк. І знову в нього була та самовдоволена пика. 

— Вона звільнила тебе? — запитав Марк.

— Звідки ти знаєш? — я насупився. Пройшло буквально десять хвилин, не більше. Невже Лілі розповіла щось йому? Хоча… Якби розповіла, то хіба Марк не викликав би копів? 

 — Ми скоро одружимося,  — сказав він. — Я не хочу, щоб біля моєї майбутньої дружини терся якийсь підозрілий мужик. Так що тобі тут більше нічого ловити. 

Невже він помітив щось між нами? Та ні, не мав. Якби помітив, також підняв би скандал. Просто памʼятає, як я принизив його, тому зараз намагався і сам принизити мене. 

"Ви не одружитесь, вона все одно кохає мене. І я їй все поясню", — відповів подумки. 

Вголос нічого казати не став. Краще хай дійсно вважає, що мене не варто боятися. Так буде легше повернути її…

***

Коли я приїхав до квартири, одразу написав їй:

"Коли я йшов на цю роботу я ще тебе не кохав. Але потім закохався, це правда."

Лілі прочитала повідомлення, але не відповіла. Більше того, вже за мить вона видалила все наше листування. 

"Ти можеш стерти повідомлення, але не те, що було між нами. Я не здамся, поки ти не дізнаєшся все. Загугли одне імʼя та прізвище. Я зараз тобі дам всі дані. Побачиш, як майстерно люди твого батька підчистили інформацію про мою сестру Аліну. А я пришлю тобі скріншоти і фото. Може, коли ти прочитаєш те все, то зрозумієш, чому я прийшов тоді. І чому хотів помститися. Я не очікував, що закохаюсь, це не входило в мої плани, Лілі. Я мав вже давно піти і запустити справу проти твого батька. Але не міг так вчинити саме через тебе. Відтягував цей момент. Але більше тягнути було не можна. Тепер ти принаймні будеш знати про мене все…" 

Я додав всі докази. Розумів, що якщо вони потраплять в руки її батька, я, скоріш за все, помру…

Лілі

Мабуть, це був найгірший день у моєму житті. Я завжди отимувала все, що хотіла, мені щастило у всьому, чим я займалася. Я не зазнала в житті більших проблем, ніж сварка з батьками або неуспішний виступ на концерті. Тому зараз, коли це все навалилося на мене, я просто розгубилась. Мені хотілося, щоб усе це було сном, щоб я прокинулася у вчорашньому дні, коли все ще було добре. Але я мала приймати якесь рішення, бо вся та інформація, яку мені надіслав Рен… Звісно, можна було видалити те все і сказати, що то якась фальсифікація, що того не могло бути... Але все одно життя у батьківському домі вже не було б таким як раніше. 

Дивлячись на батька, я щоразу б думала про його підлі вчинки, про те, що він зраджував маму… А мама певно знала про це і закривала очі на зради, бо їй був важливіший достаток і соціальне становище…

Я почала збирати речі. Не могла довше залишатися тут, у цьому домі. Ще не знала, куди піду, мабуть, треба зняти квартиру. Поки що вирішила поселитися в готелі. Ненадовго, бо в мене не було багато грошей. А брати у батьків я не хотіла. Хотіла заробляти власною працею, своїми піснями. Сльози ще не висохли у мене на очах, але я вже знала, куди рухатись далі. Може мені й був потрібен такий жорсткий поштовх, щоб я нарешті подорослішала? Шкода, що це сталося такою ціною…

Коли я вже спакувала найнеобхідніше і вийшла з кімнати, тягнучи за собою валізу, в коридорі зіткнулася з мамою.