16. “Не віддавай мене нікому…”

Рен

Стримуватись і не торкатися, не обіймати її і не заспокоювати було дуже важко. Але я тримався. Мав триматись. Для неї ж так буде краще. Не тільки для мене. Не треба їй привʼязуватись до мене ще більше. 

Ні, я був впевнений, що це її марення пройде, що вона не відчуває до мене чогось серйозного. 

Лілі взагалі була плаксивою дівчинкою. Власницею, у якої коли щось забирали, вона вередувала. 

Так вже було, коли я дозволив собі провчити її фліртом з її подружкою. 

Виходить, в якомусь сенсі я сам спровокував у неї це бажання отримати мене. Думаю, вона це не зі зла, вона не розуміє, що не кохає, що для неї це просто гра. Ну, тим легше їй буде потім, коли я зникну. 

Але що робити, якщо я знову побачу її з ними? Як мені самому триматися після того поцілунку? Треба швидше завершити зі справами… Завершити і піти, щоб більше ми з нею не бачились…

***

Зранку я чергував на території, коли побачив через вікно, як Лілі свариться з батьками. 

Я завмер. Не чув, про що вони розмовляють, але міг здогадуватись. Все ж, не пронесло. Дістав мобільний і загуглив вчорашню вечірку. 

І тут же побачив купу різних статей і навіть відео Лілі з цими двома… Ще до того, як я зайшов за куліси. Бо при мені вже ніхто знімати не посмів. 

"Двоє бойфрендів молодої співачки Лілі побилися прямо на її концерті у нічному клубі. Одним із них виявився її партнер по гурту. Чи залишаться музиканти разом?”

В цю ж мить мій телефон задзвонив. Це був її батько. 

— Зайди до мене, — коротко сказав він. 

Я пішов до дверей і зайшов до вітальні. Батько Лілі виглядав невдоволеним. 

— Ви хотіли мене бачити? — я поглянув на нього.

Мигцем глянув і на Лілі. Вона виглядала засмученою. Сиділа, опустивши очі і вперто стуливши губи. 

 — Чому ти вчора не доповів про цей інцидент? — він поглянув на мене, сердито насупивши брови. 

— Я подумав, це не критично. І можна обговорити все зранку, — сказав я. — Не хотів турбувати вас ввечері. Та і взагалі, це ж підліткові розбірки. Таке часто буває. Все було під контролем і ми вчасно поїхали. 

— Але тепер про мою доньку пишуть різні дурниці, — підвищив голос він. — Невже не можна було уникнути тих розбірок? Це ж твій прямий обов’язок! 

— Так, це моя провина, — погодився я. — Після концерту я не зміг потрапити за куліси першим. Це була моя помилка. Мені шкода. 

— Ну, вже що сталося, те сталося, — він трохи пом’якшав, певно через те, що я не сперечався і  визнав свою провину. — Просто на майбутнє старайся, щоб попередити подібні інциденти. 

— Наступного разу я не залишу її там. Буду за кулісами весь концерт, думаю, це оптимальне рішення, — я кивнув. Знову кинув погляд на Лілі. 

— Тату, можна я не буду дзвонити Марку? — подала голос вона. — Я йому напишу, що мені шкода і все таке. І що краще нам не зустрічатися більше. 

— Моя донька не буде кидати хлопця в повідомленні! Тим паче, коли я знайомий з його батьками! — він знову починав злитися.  — Ти ганьбиш мене, Лілі!

 — Хіба в тебе не було випадку, що ти розумів, що не хочеш бути з жінкою? — відповіла вона. — Я знаю, що до мами в тебе була перша дружина і ти розлучився з нею…

— Ти дійсно зустрічалась з обома одразу? — він зазирнув Лілі в очі. — Ти розумієш, як це виглядає? 

 — Я збиралася прямо після концерту сказати Саші, що ми можемо бути лише друзями, — пробурмотіла вона. — Але Марк так повівся перед усіма тими людьми… Я зрозуміла, що не хочу зустрічатися з ним також…

— Значить, ти збиралась бути з Марком? Але через те, що він приревнував, вирішила кинути обох? А що ти хотіла, щоб він тебе в руки цілував, коли дізнався правду? 

— Він при купі людей назвав мене шльондрою! — обурено вигукнула Лілі. — І ти вважаєш, що тепер я буду спілкуватися з ним, як раніше? 

— Він вибачиться. Це емоції, — хмикнув батько. — І ви знову будете разом. 

— А якщо я не захочу, то що? — вона з викликом глянула на нього. 

— Чому це ти "не захочеш"? — він суворо поглянув на неї. — Ти знаєш, чий він син. Вам судилось бути разом. 

 — Ти прямо як у якомусь середньовіччі живеш, — Лілі замотала головою. — “Судилося…” Ти це серйозно, тату? 

— Я покликав їх з родиною на вечерю сьогодні. Зробимо селфі і розвінчаємо всі ті "міфи". Скажемо, що просто твій одногрупник виявилось, був в тебе закоханий, а ти цього не знала. Так буде краще для репутації. 

— Але я не кохаю його… Я не хочу прикидатися заради, як ти кажеш, репутації! Це лицемірство!.. 

Лілі

Я вся кипіла від обурення. Як батько міг поводитися так зі своєю єдиною донькою? Я думала, він любить мене, а виходить, для  нього важливішою була його репутація… Заради неї він був готовий на все, навіть щоб я продовжувала зустрічатися з хлопцем, який так образив мене…

— І це ти кажеш про якесь лицемірство і прикидання? — він підняв брови вгору. — А що сама витворяла за їхніми спинами?