14. Бійка

Рен

Людей було доволі багато. Я б і не сказав, що це була вечірка на день народження, більше було схоже на звичайну тусівку в клубі. Коли в черговий раз побачив її з Сашею, як вони цілуються, ледь стримався.

Треба йти з цієї "роботи", тим паче, те, що мені було треба, я вже отримав. Поки я не віддалюсь від неї, певно, так і не зможу пустити цю справу в хід. 

Але як я не намагався думати про свою мету, погляд весь час зупинявся на Лілі. Що вона зі мною робила? Чому я так на неї реагував? Я взагалі не вірив в усі ті приколи про… Ні, я навіть цього слова казати не буду. Маячня. 

Я був дуже роздратований. 

Та коли вона заспівала, забув про все на світі. Просто слухав її голос і насолоджувався. 

Коли побачив купу людей, які йшли до куліс з квітами і тому подібним, серед них побачив знайому потилицю. Марк! Точно він!

Забув про всі свої сумніви і думки. Треба було зайнятись роботою. 

Власне, так я і зробив. Пішов до неї за куліси, бо це моя робота. Я мав зупинити Марка зараз. Не дати їм з Сашею побачитись, бо вони можуть впізнати одне одного. Точніше, Саша точно впізнає Марка.

Мене бісило те, що я хотів їй допомогти, зробити так, щоб їй було комфортно. 

Але Саша вже сховався за кулісами.

І я поспішив за ним.

Через штовханину в натовпі я втратив трохи часу, але коли пройшов, то побачив, що Марк сидить на Саші, який розпластався на підлозі, і лупить його кулаком в обличчя, а той намагається обличчя закрити. Лілі  стояла поруч і кричала:

 — Марку! Припини! Відпусти його! 

Я опинився біля цих двох півнів миттєво. Схопив Марка за запʼясток і потягнув від Саші. Той цього не очікував. Авжеж, намагався вирватись, але не вийшло, бо я скрутив йому руку і змусив нахилитися вперед.

— Ходімо, я тебе виведу, — я зітхнув. 

Лілі треба було б розібратись з цим, але вона не поспішала. Просто витріщалась на нас.

— Ти мене обманув, — сказав Марк майже з ненавистю. 

І я ще й виявився винним. Для повного набору. І так дивитись на них було неприємно, а тут…

— Так, обманув, — не став я заперечувати. — Пробач. 

Мені дійсно було шкода пацана, він схоже реально закохався в Лілі.

— Відпусти мене, я не буду битися, — попросив він. 

— Добре, — я кивнув і відпустив його, але був напоготові. Продовження бійки я б не допустив. Тим паче, тут було доволі багато народу. І Лілі все ще стояла і мовчала. 

— То ти кохаєш його? — запитав Марк у Лілі, киваючи на Сашу, який вже встав з підлоги і стояв, притискаючи хустинку до розбитої губи. 

Я розумів, що не кохає вона нікого, але все одно не хотів слухати її чергові байки для них. Але мав залишатись тут, бо раптом ці пацани знову будуть битися. Це було схоже на якісь нові тортури.

 — У тебе ж була вечірка, нащо ти прийшов? — запитала вона. Голос Лілі тремтів. — Ви обоє прямо переслідуєте мене! 

— Це і була та вечірка, на яку я тебе запрошував… А ти… Ти справжня шльондра! — раптом вигукнув Марк і в цю мить замахнувся рукою, щоб дати їй ляпаса.

Тіло діяло швидше, ніж розум. Я знову перехопив його руку. 

— Давай на вихід, бійки тут не потрібні.

— Я йду, залишайся і охороняй цю зрадницю! — крикнув він тепер мені. — Гарно тобі платять за те, щоб прикривав її, коли вона зустрічається то з одним, то з іншим? 

 — Чого ви з ним розмовляєте, виведіть його! — це вже крикнув Саша…

 Лілі

Мені було так соромно, що хотілося провалитися крізь землю. Здавалося після цих останніх слів Марка про “зрадницю” всі дивилися на мене і посміхалися. Я не сумнівалася, що завтра цей випадок буде широко висвітлений в інтернеті. Звісно, якась інша співачка навпаки зраділа б безкоштовній рекламі, але я подумала про своїх батьків, що вони скажуть? Вони так не любили скандалів…

— Я вирішила, що не буду зустрічатися ні з тобою, — я глянула на Марка, — ні з тобою, — повернулася до Саші. — Ви обоє розчарували мене! Хіба так мають поводитися чоловіки? Ви якісь дівчата-істерички! 

— Хіба дівчина має зустрічатись одразу з двома? — Саша дивився на мене з якоюсь мало не ненавистю. — І це ще ми тебе розчарували? Правду він сказав, ти справжня шльо…

Договорити йому не дав Рен. Я навіть не зрозуміла, як він так швидко опинився біля Саші і закрив йому рота рукою, після чого потягнув на вихід. 

— Завершимо цю виставу, Марку, ти теж, давай на вихід. Чи ви хочете статей і роликів в тіктоці про себе? 

Марк презирливо поглянув на мене і, нічого не сказавши, пішов до виходу. Я відчула докори сумління, все ж, він дійсно кохав мене,я це відчувала. А я згаряча так образила їх обох. Я ж збиралася поговорити з кожним окремо, спокійно, розійтися друзями. А вийшло як завжди все навпаки. Відчула, що мої очі наповнюються сльозами. Почувалася безпомічною як ніколи. 

 — Рене, — повернулася до нього. — Я хочу піти звідси… Будь ласка, відвези мене додому!