4. На побаченні

Рен

Я злякався. Вантажівку помітив лише краєм ока, мозок навіть не встиг подумати, коли я вже обіймав Лілі. Вона була така дурна і мала, вона нічого не помітила. А я відповідав за неї. Тому мені було страшно. 

Тим часом до нас уже підбіг її хлопець.

— Лілі, ти в порядку? — запитав стурбовано. 

— Так, — вона кивнула. — Хоча якби не Рен, то хтозна, що було б…

— Це — моя робота, — сказав я коротко. Так і було. Мені треба було добре виконувати свою "роботу", щоб виконати свій план далі. — Головне, що все добре.

 — Тоді ходімо, — він легенько обійняв її і повів до ресторану. 

Я пішов слідом за ними. В ресторані вони сіли за один столик, а я за інший, такий, з якого мені було все видно і чутно. Але не найближчий, через один столик від них, а між нашими столиками був порожній столик.

Вони замовили їжу, я теж замовив собі чай. Охоронець в ресторанах має право замовляти собі їжу і безалкогольні напої, але поки що їсти я не хотів. 

Краєм ока спостерігав за Лілі і цим Марком. Він щось їй розповідав, поклавши долоню їй на коліно. 

Лілі  не прибирала його руку. Вона дивилася на нього і усміхалась. 

Мені не подобались такі дівчата, як вона. На репетиції фліртувала з одним, на побачення йшла з іншим. Я б не здивувався, якби вона заявила, що ночувати хоче взагалі з якимось третім. 

Але це її життя і її справи. Моє діло — добре виконувати свою роботу, тоді я наближусь до виконання свого особистого плану.

Коли їм принесли шампанське, я дістав мобільний і написав повідомлення Лілі:

"Тобі ще немає двадцяти одного, алкоголь заборонено."

"Що? — відповіла вона. — Мені дев’ятнадцять, я можу робити, що захочу!”

"Алкоголь дозволено з двадцяти одного. Відмовляйся, інакше я покличу офіціантку і скажу перевірити твої документи. І вона так чи інакше все одно не дасть тобі його пити."

Лілі щось сказала Марку, той виглядав здивованим, але шампанське забрали геть. 

Вони спочатку обоє були дещо насуплені, але потім розвеселились. Він знову лапав її, його долоня ковзала по її нозі, а губи те й діло торкалися вуха і шиї. Лілі  ж не протестувала, а навпаки ніби сама загравала з ним. 

Побачення для мене тягнулось дуже довго, я випив декілька чайничків чаю. Але нарешті вся ця епопея завершилась і вони попросили рахунок. 

Я теж попросив рахунок і вже за пʼять хвилин ми всі вийшли з ресторану.

Марк обійняв Лілі біля машини і засмоктав її губи, як пилосос. Реально, мені здавалось, це був не поцілунок, він ніби жер її, жахливе видовище…

Лілі ж, очевидно, це сподобалось.

 — Сходимо ще кудись післязавтра? — запитала вона.  

— А що в тебе завтра? Можна було б поїхати до мене… 

 — Завтра не виходить, маю купу справ. Давай післязавтра чи в інший день, коли тобі зручно.

Я закотив очі. Завтра в неї було побачення з Сашею з групи. Ловеласка клята. Ще й малявка.

— Добре, давай післязавтра, — він знову поцілував її. — Люблю тебе, Лілі.

 —  І я тебе, — відповіла вона. — До післязавтра! 

Сіла в машину і задоволено потягнулася. Вона мене максимально дратувала. 

— Ти ще й сексом з ними по черзі займатимешся? — запитав, коли ми вже лишились наодинці. — Чи, може, запросиш двох одразу? 

— Ну тебе точно не запрошу свічку тримати, вибач, — огризнулася Лілі. 

— Колись з тобою теж так вчинять, як ти з ними, і ти вже не будеш такою самовпевненою… 

Лілі

— Хіба я схожа на людину, з якою можуть так вчинити? — запитала я.  — Дурять голови тим, хто дозволяє так з собою поводитись. А я не дозволю! 

— Ага, ти у нас тільки в ролі того, хто так вчиняє, — кивнув він. — Ну, то твоє діло, але побачиш, все повертається, Лілі.

 — А ти що, підрядився бути не лише моїм охоронцем, а й духовним наставником? — я хмикнула. — Гуру на півставки!

— Забий, — він махнув рукою. — Куди тепер? Додому? Чи мені дійсно доведеться "тримати свічку", коли ти будеш з кимось третім? 

 — Та ні, додому, — я позіхнула. — Завтра на заняття. Якби не батько, я б кинула той клятий універ. Щоб бути співаком, дипломи не потрібні.  Але він прямо вперся, що я повинна мати вищу освіту, інакше він перестане давати мені гроші. Тож маю довчитися…

— Ну, співачкою ти можеш заробляти хіба що поки маєш красиву фігурку та личко, — Рен знизав плечима. — Тут я на боці твого батька.

 — З нинішніми успіхами пластики і косметології можна мати красиву фігуру і личко хоч до пенсії, — сказала я. — До того ж я дбаю про своє здоров’я. Так що буду заробляти скільки завгодно. А ти що, так і збираєшся бути весь час охоронцем? Мені здається, ти занадто розумний для такої посади. Чи це тимчасово, поки іншу роботу не знайдеш? 

— Мені подобається, що не треба відповідати за гроші. Що все залежить тільки від мого фізичного стану. Що я покладаюсь лише на себе. На "розумних" роботах сам не працюєш. Там колективи. Зради, промислове шпигунство.