ГЛАВА 53

          Віка.

         Привіт, мій любий щоденнику! За останній місяць багато чого трапилося. Нарешті в моєму житті настав спокійний період. Вибач, що так довго не писала, але відбулося стільки подій, що інколи пробирало зі страху. Взагалі зараз аналізуючи все, волосся дибки стає від моєї сміливості і відсутності гальм. А що б на це відповіли Ви, якби дізналися, що Юліан отримав виграш за парі? Здивовані? А як бризкав слиною зі злості Леон! Такому хлопцю дали відкоша. Виграш по взаємній згоді пішов на сплату другого семестру для Сабіни. І це безумовно просто таки ідеальне використання коштів. 

       Були б Ви поряд в той час, як телефончик Шимон випадково втопився в її стаканчику з солодким латте. Так файно булькнув, разом з компроматом на Юліана. Ну на те ж вона і “дурепа”, щоб більше ніде не продублювати відео. А який спектакль заради цього був розіграний, досі мурахи по хребту, як мене не спалили. Ох як же ж вона верещала. Той лемент було чути ду-уже-е далеко! 

      Звичайно, тепер слід притримуватися “легенди” й зображати закохану парочку разом з Юліаном. Навіть познайомилася з його батьками. Дуже милі до речі люди. 

         Ось так! 

       А що далі? Попереду декілька тижнів навчання, перша учбова сесія і Різдвяні канікули. І вишенька на десерті - квиток Варшава - Київ. Так, досить ховати “голову у пісок”, вдаючи з себе страуса. Я скучила за батьком і домом… Лише домом?

       До першої лекції залишається трішки більше п'яти хвилин. Юліан поцілував мене у щоку, й саме сів поряд. Навіть звикла до його теплих губ і вже не сахаюся так з переляку, як на самому початку. Досить ненав’язливо, і навіть якость ніжно і по-приятельськи. Принаймні саме таке вітання продовжує підтримувати “легенду” наче ми пара. 

      І ранок міг би бути гарним і привітним, якби попереду не вмостилася Шимон, розвернулася до нас напівоберта і втілющилася поглядом з примруженими очима.

- Можете вдавати скільки завгодно! Все-одно рано чи пізно всі зрозуміють, що Ви парочка придурюєтеся. - Тихо прошепотіла вона. - І я не розповіла Леону хто ти Юліане насправді лише через те, що мені вигідний Ваш фіктивний дует. 

- Чого тобі, Шимон? - Запитала я, роздратовано постукуючи кінчиком олівця по стільниці.

- А у Богдана Яценка непоганий смак! - Її губи задоволено розтягнулися, спробувала зачепити і попала в саме яблучко. Маю надію, що по мені не дуже помітно. - І я зараз не про тебе! - Проспівала й відкрила соцмережу. 

- Поглянемо! - Гортає на своєму телефоні. - Симпатична блондинка з нікнеймом Lili_dream, запостила спільну фоточку з корпоративної вечірки. Мм-м, як цікаво! Які гарячі та палкі обійми!

- Шимон!  Не треба було стільки часу витрачати! Тим паче, якщо стосунки вже в минулому!

- Ой як сказати! Заради твоєї реакції зовсім не шкода часу! Шкода телефону, а часу ні…

     Далі я вже не бачила ні викладача, ані слухала, те що той розповідав. Перед очима стояв Богдан і та блондинка. 

- Візьми мене з собою! - Прошепотів Юліан.

- М-м, що? - Перепитала я.

- Я ніколи не був у Києві! Візьми мене з собою! - Повторив той. - А я придивлюся за тобою, щоб ти не утнула якусь дурницю, про яку потім будеш жалкувати! 

- За останньою партою! Я Вам не заважаю? - Запитав викладач.

      І ми притихли, ретельно зображачи, наче справді уважно слухаємо.

     А може вже й не така погана ідея взяти Юліана з собою? Принаймні точно не буду виглядати невдахою та дурепою, якою зараз собі здаюся!