ГЛАВА 38

           Богдан.

         Адреналін повільно розливається судинами. Трем шалений, аж подих перехоплює. Натовп скандує. Дівчата викрикують моє ім'я. 

         Повз на повільній швидкості проїздить крутий байк. Ніколи такого, тут принаймні так точно, не бачив. Досконалий, сучасний та потужний витвір інженерної майстерності. Гонщик у чорній шкірянці і шоломі-черепі. Широкі плечі, здоровань ще той. Я не бачу його очей, але відчуваю, що він зараз дивиться на мене. Відчуваю його пронизливий та прискіпливий погляд. Невідомий підіймає праву руку стиснуту в кулак два пальці вказівний і великий виставлені вперед, імітуючи зброю. Наводить на мене, наче стріляє. Потім тими ж самими пальцями проводить по своїй шиї, з натяком “ти труп”! 

         Ну це ми звичайно ще подивимось! Зухвалість незнайомця не має меж. Можна мати найдорожчу річ та не вміти нею користуватися…

         Висмикую з натовпу знайомі обличчя: спочатку Арсена, потім Рафіка. 

         Переміщаюся ближче до старту. Ось-ось почнеться.

         Одна з дівчат попри заборону перелазить через огорожу й підбігає до мене.

- Якщо виграєш! -  Вона облизує свої пухкі та підведені соковитою помадою губи. - Виконаю будь-яке твоє бажання! І зробимо це, як захочеш! 

- Дякую, крихітко! Але в мене є кохана дівчина! - надягаю свій шолом.

- А як наявність у тебе дівчини впливає на першокласний секс зі мною! - кокетливо запитує, накручуючи на палець прядку волосся.

- Напряму! Бо першокласний секс в мене лише з коханою!

- Їй пощастило! - надуває губки й дає відвести себе в бік організаторам перегонів. - Посваритесь, телефонуй! 

- Не гай часу! - відвернувся від неї і зосередився на перегонах. 

         Знову той невідомий типчик. То хто ж він такий? Наче б то знаю тут усіх. Виходить, що ні?

         Ось і Ліка з'явилася* (дівчина, за помахом якої стартують перегони). Відверте вбрання: джинси скіні та короткий том, височезні підбори на платформі. Підіймає догори руку з яскравим прапорцем. Мить і почнеться.

          Мої м'язи напружені. Глибокий вдих. Витискаю… Стартую піднімаючи стовпи куряви за собою. 

      П’ять байків зірвалися з місця майже одночасно. Все, що зараз відбувається наче в уповільненому режимі. Відчуття на максимумі. Адреналін стукає у скронях. Відчуття неперевершені, паріння… Швидкість неймовірна. Один невірний рух, знесе з траси. Знаю про це точно, відчув на власній шкурі. 

        Натовп божеволіє. Для них це - яскраве видовище! Для мене - спосіб досягти поставленої мети! Кожен отримає до чого прагне! 

        Третій. Лише третій! Витискаю по максимуму, до фінішу лишаються лічені кілометри.

        Другий! Йду слідом за незнайомцем, який не збирається мені поступатися.

       Фінішна пряма. Мені здається, чи той  тип збавив швидкість? Нарешті! Вдвох з ним приходимо одночасно! Два переможці? Хто ж тоді у фіналі?

        Публіка зривається всілякими емоціями. Від радощів до відчаю через програш.

- Отже в нас сьогодні два фіналісти і ще один переможець з минулого заїзду! - Організатор оголошує хто прийматиме участь у фіналі, який відбудеться через два дні. 

      Моє ім’я друге у списку. На першому Mr. Blade. Це що за треш та пафос? Таємничість аж зашкалює… 

     Та сама дівчина, якій нещодавно відмовив у близькості вже треться біля “черепа”. Навіть здогадуюсь про що йде мова! Гірко та з певною огидою посміхаюся. 

       Розвертаю байк і їду геть, не бажаю бути свідком продовження цього сюру. І якраз вчасно, бо вогні поліцейських автівок змушують ворушитися всіх. Тільки опинитися у відділку мені й не вистачає.

        Все чого прагне моє тіло – сон.