ГЛАВА 24

      Віка.

     Остання вечірка в Скадовську. Принаймні для мене та саме  цього літа. Стосунки з Лєрою стали досить напруженими. Може це просто розуміння, що ми геть різні. Та й спільних інтересів з плином часу залишилося не так вже й багато. 

     З цієї подорожі до берега моря винесла важливий урок, що зовнішність не є такою вже важливою та ключовою в гарних стосунках. Головне зустріти того хто подобається і у “темряві” та за будь яких обставин… З ким добре мовчати. Того хто знає тебе, відчуває, розуміє. Того хто вабить, запалює серце і водночас лишає собою. 

     Зібрала речі у валізу. Ще вдень домовилася з Бодею, що проведе на автобус. А Лєрі зателефоную коли прокинеться й перекажу слова вдячності батькам. Можливо і не ввічливо, та ставилися “люб'язні тітоньки” теж до мене так собі, тож не буду розчаровувати. От чого за життя так і не навчилася - це прикидатися. Вдавати з себе покірну, коли ображають. Чи намагатися переконувати когось, що я не така. Як назвуть - такою і буду…

    Одягнула джинси і топ, а зверху джинсову сорочку бо від комах немає відбою. Вийшла на двір де вже лунала музика. І перший хто “впав в око” - Марк. Спочатку, якщо чесно вирішила, що він танцює, але коли пригледілася то зрозуміла, що навколо нього просто хмари з комах. 

- Цей танок енергічний! - Бодя відкусив шматок яблука й вказав на мого “колишнього”.

- Твоїх рук справа? - запитала, примружуючи очі.

- За кого ти мене маєш?! Я з дрібними капостями покінчив ще у 5 класі. 

- О-о! - одразу здогадалася хто причетний. - А де це наші шибеники.

- Уявлення не маю, десь залягли на дно, доки по вухам добряче не отримали. - потім нагнувся ближче до мого вуха й прошепотів. - Поцупили з його автівки репелент і трішки поліпшили складову. Але напевно щось пішло не так! Як краще дітлахи хотіли!

- Ну-у звичайно-о! - протягнула. - Я навіть не сумніваюся. 

     Та судячи з усього Марк все ж таки здогадався, що з засобом щось не так. Без участі Лєри не обійшлося. Щойно вона підійшла ближче, як затиснула носа і щось таки сказала “потерпілому”. Після чого він зник в будинку майже на пів-години. 

- По старій схемі працюють! - вимовила давлячись зі сміху, щойно Марк знову показався на порозі. 

- А йому зелений колір пасує. Буду звати тепер його Шреком!

- Синька напевно скінчилася! Перейшли на зеленку! - ну принаймні це моє припущення. 

     Марк зиркнув на всі боки в пошуці розбишак. Лєра як собачка потрусила слідом за ним. Той скочив у свій спорткар разом з дівчиною і зникли  з горизонту. 

- Треба малим чіпсів купити! 

- Ти їх теж прикормлював, коли  таким самим чином пакостили мені? - склала руки на грудях.

- Звичайно ні! Віко! Кривдити тебе я їм не дозволив би! Вибач, взнав занадто пізно! - з покаянням на обличчі промовив Богдан.

- Хочеш щось випити? - запитав, може щоб навмисно змінити тему. Ох цей Бодька. 

- Так! Якщо можна мохіто без алкоголю. 

      Він кивнув і відійшов до столика з напоями.

     А й дійсно досить кумедно вийшло. І чому зовсім не шкода Марка, зважаючи на те, як він себе поводив зі мною. 

- Можна? - запитала Марія, яка щойно підійшла.

- Так! - ствердно кивнула, хоч і досить здивувало її бажання сісти поряд на колоду під великою вишнею. 

- Хочу перепросити за поведінку своєї мами! - почала Маша. - Вона непогана, але буває досить різкою у висловах. І ще! Щодо Дана, він класний і дуже хороший і на початку дійсно дуже сподобався мені, але він  швидко розставив всі крапки над “і”, розповівши чесно про тебе та про його ставлення. Тому зараз просто товаришуємо. 

- Ясно. - все на що спромоглася, дійсно в такі моменти важко знайти підходящі слова. Як і повірити дівчині, яка стверджує, що просто товаришує з хлопцем, який подобається… 

- А ще, мені б дуже хотілося, щоб ти не ставилася до мене вороже. Попри те, що наші стосунки не заладились одразу, ти мені подобаєшся. А розповіді Богдана лише додали впевненості в цьому. Ви з ним правда - гідна пара. 

- Дякую тобі, що не стала обливати брудом, як інші дівчата тоді у вбиральні клубу. Знаєш, якщо вже ми перейшли на такі відвертості та откровення, то хочу висловити те, про що давно вже думаю. Ти дуже хороша. - видала на одному подисі. 

- О-о, - Марія розсміялася, - я зовсім не хороша. То лише мами виховують гарних і чемних дівчаток! В мене безліч вад…

- Принаймні ти щира. - знезала плечима. 

- Я просто кажу те що думаю, і роблю те що хочу, і дружу з тими хто подобається! - вона знову посміхнулася. 

- Дівчатка! - промовив Бодя і простягнув нам обом по прохолодному напоєві. 

- Може втечемо до моря? - запитала у них.

- Йдіть удвох! - Маша відпила зі свого стаканчика.

- Машо, ходімо з нами! - я перевела погляд з дівчини на Бодю. - Я так і не встигла кинути копійчину, щоб повернутися. Нехай не сюди, але точно до моря.

- Ви завтра їдете? - здивовано запитала.

- Звідки знаєш за мене? - поцікавився здивований Бодя. 

- Ну-у, бо ти не залишишся тут без своєї Руденької! - слова Марії викликали посмішку на обличчі Боді. 

      Все ж таки встигла вивчити нас обох. Якщо чесно сьогоднішньою розмовою водночас і здивована і ні. Ось такий він останній день на морі. Думаю, що столиця зустріне теж пригодами. Головне, щоб вони були добрими…