ГЛАВА 12

       Богдан.

- Я ніколи не гуляла ось так вночі біля моря! - шепоче Марія й завмирає, милуючись повнею.

       Море спокійне. Тихо. Місячні відбитки на дзеркальній воді малюють яскраву доріжку. 

- Я теж! - погоджуюся бо це дійсно правда. 

- А ще я ніколи не купалася вночі! - вимовляє й починає стягувати з себе шортики та футболку.

- Така собі ідея! 

- Нумо, не будь боркотуном! Ти ж не боїшся залишитися зі мною наодинці? Інакше б тебе зараз тут не було! Я ж перепросила за той поцілунок! Трішки випила зайвого…

- Машо! Здається ми закрили вже цю тему! - починаю сердитися на це дівчисько.

- Тоді роздягайся і мерщій у воду! - награно та наказово промовила вона. Ніколи не полюбляв сперечатися з жінками.

- От же ж вперта! - скидаю футболку, слідом на пісок летять джинси. - Йди сюди. Хочу бачити тебе! 

- Навіщо?

- Щоб бути впевненим що з тобою все гаразд. Ти зі мною, отже я відповідаю за тебе.

- І врятував би, якщо  я почну тонути?

- Що за питання, звичайно!

- Як Віку тоді?

- Машо! От що ти за чудо таке. Знаєш, що є певна межа…

- Теми, які здатні зробити боляче? - вона чи то перебила мене, чи то додала щось своє, чи то промовила своє припущення.

- Сприймай як хочеш! І так теж можна сказати! - погодився. - А ти полюбляєш ходити краєм, увесь час заносячи свою ніжку за межу. Спостерігаючи за реакцією, провокуючи… 

- Просто! - дівчина мрійливо зітхнула. - Так кортить відчути, як тебе рятують, по справжньому.

- Повір, в той момент коли тебе рятують мало що усвідомлюєш чи розумієш, і відчуття дуже далекі від романтики. 

- Все одно! Хочеться колись зустріти таку людину, яка буде здатна заради мене на вчинки. Яка буде відчувати мене справжньою. З якою буде класно навіть мовчати! - вимовила голосно, поплила у перед.

- Куди ти? Там глибоко! - схопив її за ніжку й потягнув на себе. 

       Марія опинилася поряд.

- Чому так рано пішов з вечірки? - поцікавилася дівчина.

- Сенс було там залишатися! - пересмикнув  плечима.

- Ну сенс є у всьому, напевно! Не хотів бачити “свою” Руду з іншим?

- Нічого від тебе не приховаєш? Так? - з сумом у голосі промовив.

- А треба приховувати? - перепитала вона. - Хоча ви хлопці ніколи не помічаєте очевидних речей.

- Яких це наприклад? - знову запитав я.

- Ну хоча б те, що їй той Олег взагалі не цікавий! - будденим тоном промовила марія.

- Саме тому він ошивався біля неї увесь час! - випалив,  видаючи ревнощі.

- Хочеш поб’ємося об заклад, що вона тримала його біля себе лише, щоб  позлити тебе!

- Не вигадуй дурниць! Я для неї завжди буду ботаном. - вигукнув.

- Напевно все ж таки дуже цікава дівчина! Особливо зважаючи на те, що про неї всі говорять! 

- І хто ще?

- Дане, яка різниця. Я все-одно не збираюся переповідати плітки! Просто думаю при інших обставинах могла б з нею потоваришувати! А зараз ти головна обставина, чому в мене з нею не складуться дружні стосунки! 

- А я не сумніваюся, що ти знайдеш особливого хлопця, який заради тебе зверне гори, бо ти дійсно дуже класна.

- Нахвалюй мене, - вона розсміялася, - бо маю якось відволіктися, якщо чесно вже всигла змерзнути! Тож купатися вночі такий собі досвід. 

- Ану мерщій з води! Неслухняне дівчисько! Казав же ж тобі, що безглузда ідея! - перекинув дівчину через плече та поніс на берег. 

       Одягнулися й незмовляючись покрокували разом назад до нічного клубу, який знаходиться на самому березі. 

- Поглянь! - привернула мою увагу Марія і показала пальчиком у бік Олега, який саме розважався у центрі танцполу, на всю цілуючи  дівчину, яку я бачив на вечірці, здається її звуть Нікою. - Що і слід було довести!

       Куди ж поділася Руда? Хоч би не вскочила в якусь халепу!