Смирнова Яна лише нещодавно перейшла до дев'ятого класу, коли її життя розділилося на «до» і «після». Через кілька днів після початку навчального року помер її батько. Вона не могла змиритися з цією втратою. Здавалося, ніби разом із ним зникла частина її самої. Але найбільшим ударом стало інше. Минуло лише три місяці, і мама повідомила, що виходить заміж. Яна не схвалювала її рішення. Вона не розуміла,як можна так швидко будувати нове життя після смерті людини, яку ще зовсім недавно називала коханим чоловіком. Відтоді між ними майже не залишилося розмов.Тепер вони їхали до нового будинку. За вікном тихо шумів дощ,а краплі повільно стікали по склу. Яна мовчки дивилася у вікно й думала:"Чому все сталося так швидко?" Через годину автомобіль зупинився біля великого двоповерхового будинку. Усі вийшли з машини. Яна взяла свої речі й, не сказавши ні слова, зайшла всередину. У передпокої її зустрів високий, вродливий хлопець приблизно її віку. Поруч став її вітчим і, усміхнувшись, сказав: — Це мій син, Єгор. Відтепер ви — брат і сестра. Яна лише коротко подивилася на нього, нічого не відповіла й мовчки піднялася на другий поверх. Знайшовши свою кімнату, вона зачинила двері, поклала речі біля ліжка й важко сіла на нього. "Зведений брат... Абсурд." Вона ще не знала, що життя під одним дахом із людиною, яку вона щойно зустріла, назавжди змінить їх обох.