Розділ 18 : Пастка для щирих

Лора : 

​Увесь день у мене було дивне передчуття, ніби за мною спостерігають. Ян був на зміні в майстерні, а я вирішила зайти в лікарню до мами. Але на виході з палати мене перехопила Майя. Вона не виглядала агресивною — навпаки, вона плакала.

​— Лоро, благаю, вислухай мене, — вона схопила мене за руку. — Марк збожеволів. Він хоче підставити Яна, підкинути йому в майстерню вкрадені деталі від дорогих авто. Якщо поліція їх знайде — Ян сяде надовго.

​Моє серце пропустило удар. Я знала, на що здатний Марк, але це було занадто.

— Чому ти кажеш це мені? Ти ж ненавидиш нас!

​— Бо я кохала його! — вигукнула Майя. — І я не хочу, щоб він гнив у тюрмі через амбіції свого батька. Поїхали зі мною, я покажу, де Марк тримає ці документи. Ми зможемо їх знищити до того, як приїде поліція.

​Я вагалася лише секунду. Думка про те, що Ян знову може все втратити, вимкнула мій здоровий глузд. Я сіла в її машину.

​Ян : 

​Робота йшла чудово, поки Ерік не забіг до майстерні з переляканими очима.

— Яне! Я щойно бачив, як Лора сіла в машину до Майї. Вони поїхали в бік старих складів за містом.

​Інструменти випали з моїх рук. Я зрозумів усе миттєво. Майя ніколи не допомагає просто так. Це була пастка.

​— Еріку, давай ключі від байка! Швидше!

​Я летів трасою, ігноруючи всі правила. В моїй голові пульсувала лише одна думка: «Тільки б встигнути». Коли я під’їхав до складів, я побачив машину Майї. Всередині було темно, але я почув крик Лори.

​Я вибив двері й побачив жахливу картину: Лора була прив’язана до стільця, а Майя стояла поруч із каністрою бензину.

— Ти прийшов, — Майя посміхнулася, але це була посмішка божевільної. — Я ж казала: якщо він не буде моїм, він не буде нічиїм. Ти вибрав її, Яне. Тепер ти будеш дивитися, як горить твоє щастя.

​Лора : 

​Я бачила Яна в дверях. Його обличчя було блідим, але очі палали такою люттю, якої я ніколи не бачила.

— Майє, відпусти її, — його голос був тихим і небезпечним. — Ти ж не вбивця. Ти просто ображена дівчина. Поклади це.

​— Я не ображена! Я знищена! — крикнула вона, підносячи запальничку до калюжі бензину.

​У цей момент з тіні вийшов ще один силует. Це був Марк. Він дивився на все це з холодним презирством.

— Досить цього цирку, Майє. Ти робиш мою роботу занадто брудною.

​Я побачила, як Ян напружився. Ситуація ставала критичною: з одного боку божевільна Майя з вогнем, з іншого — батько, який готовий на все, щоб стерти нас з лиця землі.