Лора :
У коридорі запала така тиша, що було чути, як цокає годинник у вітальні. Марк і мама стояли на порозі, переводячи погляд з розлюченого Яна на розгубленого Дена з квітами. Я відчувала, як мої щоки палахкотять.
— Яне? — голос Марка був низьким і дуже небезпечним. — Що тут відбувається? Чому ти заважаєш гостю нашої доньки?
Ян стояв, випрямившись, його кулаки були так сильно стиснуті, що кісточки побіліли. Він не відводив погляду від Дена, ніби намагався спопелити його на місці.
— Я просто пояснював Дену, що сьогодні не найкращий вечір для прогулянок, — процідив Ян. — Лора ще не звикла до міста, а Ден... скажімо так, його репутація в університеті далека від ідеальної. Я просто дбаю про безпеку сім'ї.
— Дбаєш про безпеку? — я зробила крок вперед, дивлячись Яну прямо в очі. — Чи просто намагаєшся контролювати кожен мій крок, бо не можеш змиритися з тим, що я тебе не слухаю?
Мама підійшла до мене і м’яко поклала руку на плече.
— Лоро, заспокойся. Яне, це дуже благородно з твого боку, але Лора вже доросла дівчина. Якщо Ден запросив її на вечерю — це її вибір.
Марк зробив крок до Яна.
— Сину, ти перегинаєш палицю. Я радий, що ти прийняв Лору як сестру, але це не дає тобі права бути її охоронцем без її згоди. Пропусти їх.
Ян на мить завагався. Я бачила в його очах справжній біль, змішаний з люттю. Він повільно відступив убік, звільняючи прохід.
— Добре, — сказав він, і його голос звучав як розбите скло. — Ідіть. Але якщо з її голови впаде хоч одна волосина, Дене... я знайду тебе навіть під землею.
Ден нервово ковтнув повітря, кивнув батькам і швидко потягнув мене до виходу. Коли двері зачинилися, я востаннє побачила обличчя Яна. Він дивився на мене так, ніби я щойно його зрадила.
Ян :
Я чув, як заревів двигун машини Дена. Кожен звук віддавався болем у моїй голові. Вони поїхали. Вона поїхала з ним.
— Яне, нам треба поговорити, — Марк вказав на кабінет.
— Не зараз, батьку. Я... мені треба попрацювати в гаражі.
Я розвернувся і пішов, не чекаючи відповіді. Мені потрібно було щось зламати або щось полагодити, аби тільки не думати про те, як Ден зараз дивиться на неї в тому ресторані.
У гаражі було холодно. Я схопив гайковий ключ і почав перевіряти підвіску свого «Мустанга». Але руки тремтіли.
«Я просто дбаю про неї як брат» — брехав я собі. Але брати не відчувають такого бажання розтрощити все навколо, коли їхня сестра йде на побачення. Брати не мріють про те, щоб стерти посмішку з обличчя іншого хлопця своїм поцілунком.
Раптом двері гаража прочинилися. Я думав, це Марк прийшов читати лекцію, але це був Ерік.
— Бро, ти бачив? — він простягнув мені телефон. — Майя щойно виклала пост. Вона сфотографувала Лору та Дена в ресторані «Монако». Пише: «Нова Попелюшка знайшла свого принца, поки зведений брат біситься в гаражі».
Я вихопив телефон і подивився на фото. Лора сміялася. Вона виглядала такою щасливою поруч із цим ідіотом.
— Майя хоче війни? — прошепотів я. — Вона її отримає.
— Що ти задумав? — Ерік виглядав наляканим.
— Поїхали в «Монако». Я не збираюся сидіти тут, поки вона грає в любов із цим клоуном.
Авторський інтерактив для читачів: Ян їде «рятувати» Лору (або просто псувати побачення)! Як ви гадаєте, що він зробить, коли зайде в ресторан?
Відредаговано: 11.03.2026