@ Глава 6

Глава - 6

   Ніч видалася як ніколи довгою, проте вже під ранок дівчині все ж таки вдалося заснути та хоч трошки відновити сили. Був останній робочий день, а це означало, що можна трошки вільніше дихати в передчутті гарних вихідних.  Єсенія 

зуміла повністю зануритися в робочий процес, тому до вечора вона вже повністю забула всі неприємні відчуття пов'язані з нещодавньою 

дивною перепискою. Тому йдучи додому з магазину Сеня весело спілкувалася з Андрієм відносно розподілу необхідного перед виїздом на природу. Все повинно було пройти легко і безтурботно. 

   - … ну звичайно ж я візьму пледи. А знаєш, потрібно не забути музику, бо буде знову як минулого разу. - дівчина вже практично відчувала запах вогнища та смаженого шашлику. - Зараз, зачекай хвилинку, тільки зайду до квартири. Не відключайся. - Вона поклала мобільний до кишені та витягла ключі з милим брелоком у вигляді сердечка. Мить і дівчина змогла поставити пакунку з провізією до долу. 

   - Ти тут? -Руда повернулася до перерваної декілька митей тому розмови. 

   - Так, вже вдома. Зараз розкладу придбане та можна буде нарешті відіспатися. Ця ніч була ще та, тому прямо падаю з ніг. А завтра повинна бути як огірочок. - Єсенія пройшла до кухні. Вона вже збиралася вивантажити овочі до холодильника, проте замість цього з вуст дівчини зірвався відчайдушний крик.  

   - Сеня, що сталося? Ти чуєш? Сенька, що - стривожено лунало з того боку телефону. 

   - Приїзди. Швидко. 

   Вже за сорок хвилин Андрій дозбирував розсипані помідори по підлозі Єсеніної кухні та 

намагався хоч якось заспокоїти дівчину, яка билася в істериці сидячи прямо тут на підлозі. 

   - Зірочко моя, ну заспокойся. Можливо ти самостійно принесла її й просто забула? Сама ж казала  що останні декілька годин були не з легких. 

  - Не смішно. Я не настільки затуркана, що б забути що саме я принесла цю гидоту до себе в квартиру. 

  - Ну тоді можливо це дивний і не смішний жарт когось з близьких до тебе людей. У кого ще є ключі від твоєї оселі? 

  - Андрюха, як ти не розумієш: ні в кого не має ключів від цих вхідних дверей. - Вона кинула погляд на вихід. - І ця троянда точно від того психа. Тільки у нього така фігня перемотана жовтою стрічкою була на аватарці, а в мене на обідньому столі. Розумієш? Як вона сюди потрапила?

  - Не психуй. Давай зараз викличемо поліцію і напишеш заяву про те, що до тебе заліз злодій. Вони ж постійно стикаються з такими ситуаціями. 

  - Проте цей неадекват нічого крім мого спокою не вкрав. 

  - Сеня, я розумію, проте так буде краще. Так правильно. 

  - Ну добре, вмовив. - Дівчина несміливо потягнулася до телефону, що так і лежав поруч. 

   - Алло, поліція. Я б хотіла повідомити про злом з проникненням. Так. Моя адреса... 

  - От і молодчинка. - Товариш погладив дівчину по рудим пасмам і присів поруч на підлогу. 

   Саме тут на кухні, але вже за столом і в присутності одного з двох правоохоронців деякий час потому дівчина писала заяву про те, що в її помешкання було здійснено  незаконне 

проникнення. Інший же в цей час разом з колегою оглядав замкову щілину у вхідних дверях та брав показання в Андрія. 

   - Отже, Ви говорите що цієї квітки точно не було в момент Вашого виходу на роботу?- по голосу поліціянта було зрозуміло, що він зовсім не серйозно сприймає молоду особу, яка знаходиться перед ним. 

   - Кажу ж Вам в сотий чи вже, мабуть в тисячний раз - ні. І я не здуріла, не пила і не вживала психотропів. - роздратовану дівчачу промову що була перемішана з істерикою перервав колега 

чоловіка в формі. 

   - Іванович, здається вона каже правду. В замку явно копирсалися і навіть залишилися сліди від якогось матеріалу, схожого 

на пластилін. Скоріше за все ним заповнили щілину а потім зробили зліпок. Так до квартири і потрапили. Експерт уже взяв проби на аналізи, щоб більш точно встановити з чим маємо справу. 

   - Бачите! - Єсенія зірвалася з місця і почала накручувати кола по маленькій кухонній кімнаті. Сидіти вона вже просто не мала сил. 

   Заледве повернувши Сеню на місце і поставивши ще декілька питань скоріше для проформи вся оперативно - слідча група покинула приміщення. Щоправда, Андрій все ж таки наполіг на тому, аби господарка жилплощі написала список близьких людей та список інтернет товаришів. 

-Ну, самі розумієте, скоріше всього що тут дохлий номер, адже по нікнеймах дуже важко

когось знайти реального. Ще важче довести його провину. Єдине що можу з 

упевненістю сказати це те, що потрібно однозначно змінити замки. - на прощання сказав молодим людям слідчий. 

  Саме так і вчинили Єсенія з Андрієм. Після того, як хлопець вчергове заспокоїв подругу та напоїв її чаєм. Вони вирішили відкласти свої плани на майбутнє та ці вихідні присвятити тому, що б 

забезпечити спокій. Тому в першому  ж інтернет - магазині, який обіцяв швидку доставку було замовлено новий замок на вхідні двері. 

   - Гусеничко, ну не турбуйся, хочеш я залишуся на ніч з тобою? Буду спати на підлозі, але щоб ти була спокійна. - Андрій, як міг втішав занепокоєну дівчину.  

   - Та, я навіть не знаю. 

   - Ну, хочеш, давай напишемо пост і все розкажемо твоїм підписникам. Попросиш їх про скаргу на цього маньяка з трояндою і його заблочать. А я зроблю те саме. Хочеш? 

   - Гарна ідея. Зараз так і зроблю. - Дівчина сіла за ноут. Декілька хвилин у квартирі було тихо. Кожен з друзів набирав повідомлення про 

ситуацію. Потрібно було підібрати правильні слова і влучні вирази. Першою закінчила руда господарка. 

   - Надіюся це допоможе. - Дівчина якось невпевнено поглянула на щойно викладений текст з влучною (як їй здалося) назвою “Обережно в мережі неадекват” та посиланням на сторінку з трояндою на аватарці. 

   - Навіть не сумнівайся. Проте зараз пропоную відкласти всі тривоги в бік і, коли я в тебе сьогодні вже залишаюся, обрати гарний фільм. Не проти?