@ Глава 4

Глава - 4

   Два дні видалися досить насиченими. Завали на роботі, виїздні переговори. Дівчина поверталася додому настільки виснаженою, що ледве доносила себе в душ. Єдиною мрією в цей час було добратися до подушки. Декілька разів дзвонив та писав Андрюха, проте вона дала йому майже клятву, що як тільки розгребеться з усім обов'язково перетелефонує до нього і більш того на найближчих вихідних вони разом десь виберуться, щоби все про все обговорити. 

   Зробивши надзусилля та все ж таки закінчивши всі свої проекти в четвер Сеня повернулася до дому майже вчасно і швидко приготувавши вечерю вирішила зазирнути в інтернет. З годинку вона просто серфила по різних сайтах: новини, погода, пошта, новинки серіальчиків.  Далі вона перейшла до свого профілю в 

соціальній мережі. 

   - Отже, що тут цікавенького сталося поки я не заходила? - дівчина почала вивчати свою сторінку. З коментарів під крайнім постом стало зрозуміло що одні підтримують думку Єсенії і готові у вогонь чи у воду для своїх друзів, а інші засуджують таку її позицію. - Хм, цікаво, думала, що мене правильно зрозуміють, а виявляється.... Добре, що хоч добрих слів під фото більше ніж жовчі. Та і число вподобань уже більш ніж триста - досить добрий знак. Що ж, кожен має право  на свою точку зору. 

    Дівчина відставила гаджет на столик та пішла до кухні зробити собі чаю. Саме в чей час знову залунав рингтон телефону. 

  - Гусінь моя улюблена, ти вже вдома, я надіюся? 

  - Привіт, Андрюх. Так, сьогодні вдалося раніше повернутися. Ось колочу собі чай та зависаю в інтернеті. Ти тільки уяви, мене гостро засуджують за заклик про підтримку друзів. 

  - Сенька, ти ж доросла дівчинка. Забий. Ну читав я ті недолугі коменти, ну й що? Вони не вартують і виїденого яйця, а тим більше твоїх переживань на їх рахунок. Доречі, дякую за відмітку. Після неї 

багато новеньких прийшло, охват мені підіймають. А відносно тих не зовсім нормальних людей... Ти ж знаєш, що всим хорошим не будеш. 

  - Ти правий. 

  - Як завжди, дівчинко моя. Я чому подзвонив: ти ж пам'ятаєш що у нас в суботу запланована вилазка на природу. А в неділю похід в кінотеатр. 

  - Звичайно. Все в силі. Не турбуйся. 

  - От і добренько. Тоді не буду тебе більше затримувати, сьорбай свій чайок. До вихідних. 

  - Бувай. - Дівчина поклала телефон і з чашкою гарячої рідини повернулася до попередньої своєї справи.

    -На чому ми зупинилися? Коментарі прочитані, лайки... А так, потрібно залити нові фотки за ці пару днів і можна переходити до прочитання нових сповіщень. - Очі дівчини вперлися в плюс чотирнадцять нових повідомлень. - Навіть цікаво що ж там? Невже своїм дописом я викликала такий фурор? Наскільки я пам'ятаю за все життя моєї інтернет - сторінки скільки непрочитаних не було жодного разу. Навіть тоді, коли мне заблочили ніби-то за порушення прав відносно контенту що виклала (скоріше за все пісня 18+ їм не сподобалася) і я бомбила сапорт службу. Навіть тоді вони відповідали досить кволо і кількість повідомлень 

без відповіді не перевищила п'яти. Ну ок, зараз завантажу фото і почитаю. - Сеня  звичним набором клавіш внесла необхідні команди та стала спостерігати за тим як повільно заповнюється стрічка, що відповідає за завантаження. 

Тридцять секунд, хвилина, півтори... Пальці нервово почали стукотіти по стільниці. - Таки Андрюха був правий і телекомівський інтернет потрібно змінювати на більш швидкий 

провайдер. Зараз нестача швидкості відчувалася занадто гостро. Що ж, вихідні у мене розписані, а от з понеділка потрібно проштудіювати цю тему і вирішити на що перейти. 

   -Ну нарешті! - Стрічка завантаження показала сто відсотків і зникла. - Так, тепер проставляємо теги та можна сміливо переходити до повідомлень. - Декілька секунд і дівчина із задоволеною усмішкою натисла “зберегти”. - Отже...  

   В першому ж повідомленні йшлося про те, як авторка посту про друзів не права: “ Я також так раніше думала. Готова була останнім пожертвувати, що б подрузі допомогти. А мене, в цей же час, за спиною з лайном змішували. Вишенькою на торті стала її підстава на роботі (і я сама ж винна, у свій час привела цю гадюку у робочий колектив де працювала). Тому я навіки зареклася так довіряти та дружити. Знаєте як говориться довіряй та перевіряй! Чого і Вам раджу. З повагою дописувачка Юлія. "

   -Хм, як цікаво. Дякую за Вашу пораду і турботу пані Юлія. І розумію Ваше розчарування, проте готова дати руку на відсіч відстоюючи свої переконання. Друзі бувають різними (а особливо подруги. Коли у кожної свої приховані мотиви та інтереси) але за людей в моєму оточенні я готова поручитися. Тим більше за Андрія. Як бажаєте, то можете зафрендити його і самі в цьому переконаєтеся. Посилання на його профіль 

залишаю. Щиро Ваша ГуСеничка. - Дівчина швидко написала та відправила відповідь. Їй явно починало подобатися ось таке онлайн спілкування  зі своїми інтернет підписниками. 

    - Що тут далі?  

Далі було декілька повідомлень в яких йшла мова про підтримку чи суперечливість 

Єсеніної думки відносно дружби. Ще парочка повідомлень - подяка за сторінку ПрофесорLifa. 

Потрапили до списку нових не прочитаних сповіщень і декілька від осіб явно закордонної зовнішності. 

Проте по перших же написаних Сені словах типу “Пірівед”, “ Касавіца” чи “Я шукаю собі сьому дуружину”. Дівчина нещадно відправляла такі повідомлення і їх авторів в бан. 

   - Можливо це комусь і було б цікаво, проте на жаль чи на щастя не мені.

   В принципі ці повідомлення не несли якоїсь глобальної цілі. Так - скупчення думок незнайомих людей. Тому і загальне враження та і сама суть швидко стиралася з пам'яті. Проте останнє не прочитане вхідне змусило дівчину зіщулитися. Саме воно, 

сховане в папці з ідентичними, на перший погляд, повідомленнями шокувало і насторожувало.