@ Глава 2

                                                                        Глава - 2

   -От засранець!Тепер доведеться в будь-якому випадку їхати з ним на пляж. - Дівчина відкрила шафу і почала шукати свій купальник. - І головне навіть не сказав, хто буде. А знає ж як я не люблю перебувати у невідомості.  

     Єсенія саме вкладала гаманець до пляжної сумки, коли телефон видав протяжне стогнання. Вона взяла  гаджет до рук. “ Я внизу, виходь, чекаю.” - друг надіслав sms.  Сеня  зітхнула та підморгнувши своєму відображенню вийшла з квартири. 

    - Привіт, гусінь. Не будь такою похмурою, бо ризикуєш ніколи не перетворитися на прекрасного метелика. - Хлопець, як завжди був у пречудовому настрої. 

    - Я й не прагну виграти конкурс краси. Мені досить буде знайти нормальну роботу. 

    - Доречі, нагадай мені про те, щоб я дав номер одного знайомого. Йому саме потрібен нормальний, націлений на результат співробітник. А ти наскільки я пам'ятаю досить гарно володієш англійською. Може й не провалиш цю співбесіду.  

    - Було б чудово. Дякую. 

   Час пройшов непомітно і, як не дивно дівчина провела його не тільки з користю, а й з насолодою. Вона прекрасно відпочила, перезавантажила мозок і додому повернулася далеко за північ в піднесеному настрої. Більш того, тепер в телефоні Єсенії Горшак 

красувався новесенький контакт.“Мій ШЕФ”, саме так були підписані одинадцять цифр, 

що так гріли душу. Сеня вирішила не зволікати з дзвінком можливому працедавцю та з легкої руки Андрія ( та декількох шотів для хоробрості ) набрала продиктований номер ще на пляжі.  Співрозмовником виявився Леонід 

Олегович. Чоловік, років сорока з приємним теплим голосом та без сексистських замашок. Поговоривши з дівчиною хвилин з десять, він запросив Сеню до офісу завтра. Годинку так на одинадцяту. - Візьми з собою паспорт та декілька фото на документи. - попросив він. 

   - Тобто Ви мене берете? Не жартуєте?! - дівчина затамувала подих. 

   - Єсенія, я не жартую. Твій рівень комунікації та знання мови здаються мені досить пристойними. А як ти справишся на місці покаже час. Тому я пропоную тобі оклад скажемо для початку в тринадцять тисяч, офіційне працевлаштування і часті відрядження разом зі 

мною. Якщо тебе це влаштовує, то я не бачу причин, які б не дозволяли мені тебе найняти. 

   - Звичайно. Мене повністю все влаштовує. Дякую та до завтра. - Дівчина вже закінчила розмову, проте все ще не могла прийти до тями від захоплення.  

   - Ну, що? - голос Андрія вивів її з заціпеніння. 

   - Андрюха, мене взяли! Завтра вже приступати. Уявляєш? 

   - От бачиш. А ти ще вагалася чи їхати тобі. Я вітаю. Проте не задирай носа дуже високо. Навіть коли станеш VIP-персоною. 

   - Скажеш таке.  

   Решту святкування Сеня перебувала в стані ейфорії. І навіть коли шумна вечірка закінчилася, потрапивши до квартири вона все ще до кінця не вірила, що її мрія про гарну роботу справджується.  

   Годинник на стіні показував восьму ранку. Ще було вдосталь часу, що б виспатися. Проте Сеня вже повернулася з пробіжки, знову влила в себе необхідну порцію теплої води та прийняла контрастний душ. Вона помітно нервувала. Можливо тому що вночі майже не спала в передчутті чогось незвичайного, можливо тому, що буквально за декілька годин повинна буде зарекомендувати себе на новому місці не просто як молода особа, а як досить компетентний та впевнений у своїх силах спеціаліст. Сеня  намагалася відкинути все зайве і не забивати голову турботами, проте серце дівчини тьохкало від нетерпіння змішаного 

в рівних долях з хвилюванням. 

   Все ще не приборкавши емоції Єсенія при повному  бойовому обмундируванні о 

десятій сорок п'ять вже диктувала таксисту адресу фірми, яку напередодні повідомив їй Леонід Олегович. Вона в черговий раз спробувала поправити свій улюблений брючний костюм смарагдового кольору, що й та відмінно сидів по фігурі та відтіняв колір волосся вкладеного в бездоганну зачіску. 

   - Міс, чи можу я зробити Вам комплімент? - Сеня зловила на собі захоплений погляд водія таксі, який навіть вийшов щоб відчинити 

дівчині дверцята. 

   - Дякую. Їду на роботу. У мене сьогодні перший робочий день. Тому хвилююся трошки.

   - Ви прекрасно виглядаєте. Я впевнений, що все пройде якнайкраще. 

   - Дякую. - Щоб хоч трошки відволіктися дівчина витягла з сумочки гаджет на зайшла на свою сторінку в соц. мережі. Одне не прочитане повідомлення. 

 “ - Гусінь! Ти там жива після вчора? Бо не впевнений від чого тебе дужче трясло: після абсенту та коктейлів чи після того, як ти так вдало влаштувалася на роботу! В будь - якому випадку удачі  тобі. Держи хвоста - пістолетом!” - Єсенію значно підбадьорило послання вчорашнього іменинника. Вона швидко почала набирати повідомлення зі словами вдячності. А трошки подумавши вирішила змінити і свій статус : “Перший робочий день! Можете мене привітати! (І тримайте кулачки)” - написала дещо тримтячими руками дівчина. 

 Автомобіль пригальмував біля великої офісної будівлі. 

 - Ну що ж або пан або пропав! -Сеня розрахувалася  за поїздку та увійшла до холу “TradeAlians and Co”. Саме таку назву носила компанія в яку влаштувалася Сеня.