ПІСЛЯМОВА

Кожна історія має свій ритм.

Свій початок — несподіваний, тихий, ледь відчутний.

Свою середину — де серце вчиться битися поруч з іншим.

І свій фінал — який насправді не кінець, а двері в нову реальність.

Історія Олени та Андрія почалася з снігу, з тихого кроку по бруківці Кам’янця-Подільського, з погляду, який тривав секунду, але змінив усе. Вона народилася там, де магія міста зустрілася з людською ніжністю. Де дві самотності раптом знайшли одна одну.

Їхні ночі серед гірлянд, новорічні куранти, кава на кухні й ранки після свят — це не про романтику як з кіно. Це про справжність. Про те, як двоє людей вчаться слухати одне одного, довіряти, відкриватися, боятись і все одно йти далі.

Андрій відкрив у собі здатність любити знову.

Олена — право бути коханою без умов.

Разом вони навчилися бачити красу у дрібницях: у сміху над недосконалостями, у теплі рук, у виборі бути поруч щодня.

І, можливо, саме тому їхня історія торкається серця — бо вона про просте, але найцінніше:

про людську близькість,

про тихе щастя,

про дві душі, що нарешті зійшлися.

Якщо ця книга залишила тепло у ваших руках — значить, вона виконала свою роль.

Бо любов не завжди кричить.

Частіше — говорить пошепки.

І там, де падає сніг,

де місто сяє вогниками,

де хтось тримає когось за руку —

історія триває.

І нехай кожен з вас знайде свою людину,

з якою навіть найхолодніша зима здається теплішою.

Кінець. Але не для них.