27 глава

Серпневий ранок нікого не щадив. Жара на вулиці була такою сильною, що, здавалося, могла розплавити навіть асфальт. Та це зовсім не заважало друзям готуватися до дня народження.

Вони активно надували кульки, прикрашали кімнату та намагалися робити все якомога тихіше, щоб не розбудити іменинницю.

Еліона тим часом ще мирно спала, навіть не підозрюючи, що за дверима на неї вже чекає сюрприз.

Сейбл, поспішно проходячи кімнатою, випадково стрибнула на кульку, яка лежала просто на підлозі.

— Бах!

Гучний хлопок пролунав на весь будинок.

Усі завмерли.

— Тихо! — прошепотів хтось, дивлячись у бік кімнати Еліони.

Сейбл застигла на місці, винувато опустивши погляд на залишки кульки.

— Я... випадково.

Діана подивилася на Сейбл, а потім навмисно стала ногою на кульку, що лежала поруч.

— Бах!

Усі знову здригнулися.

Діана спокійно глянула на Сейбл.

— Не треба так, Сейбл. З кожним таке може бути.

Сейбл ображено фиркнула й махнула хвостиком. Вона ще кілька секунд сиділа, дивлячись на Діану примруженими очима, а потім раптом підстрибнула й вмостилася їй на руки.

Передніми лапками вона вчепилася в одяг Діани, згорнула хвостик навколо її руки й притулилася мордочкою до плеча. Вушка Сейбл трохи притиснулися, ніби вона й справді була дуже ображена.

Діана ніжно погладила її між вушками.

— Ну-ну, не сердься...

Сейбл тихенько муркнула, але одразу ж відвернула мордочку, продовжуючи вдавати, що сердиться.

— Злі ви... — ображено пробурмотіла вона.

Діана тихо засміялася й провела рукою по її спинці.

Сейбл ще трохи повертала хвостиком, а потім таки не витримала й задоволено замуркотіла, зручно вмощуючись у її обіймах.

— Якщо іменинниця встане, не бачити тобі твоїх смаколиків цілий тиждень, — попередила Аліса, підійшовши до Діани.

Вона легенько торкнулася пальцем носика Сейбл, від чого та ворухнула вусами й невдоволено примружила очі.

— Еліона спить так, що простить навіть зомбі-апокаліпсис, — спокійно відповів Каел, чіпляючи чергову кульку.

Аліса повільно повернула голову до брата й схрестила руки на грудях.

— Я сказала: якщо.

Аліса не спала цілу ніч, готуючись до дня народження Еліони. Вона власноруч приготувала всю їжу й навіть спекла святковий торт. Втома вже давалася взнаки, але Аліса вперто продовжувала перевіряти, чи все готово.

Двері кухні тихенько відчинилися, і звідти вийшов Едвін із чашкою гарячої кави.

Він підійшов до Аліси, на мить затримав на ній погляд, а потім простягнув чашку.

— Для тебе.

Аліса тепло усміхнулася, приймаючи її в долоні.

— Дякую...

Вона піднялася навшпиньки й ніжно чмокнула його в губи. Едвін усміхнувся, а потім обережно прибрав пасмо її волосся з обличчя.

— Ти сьогодні постаралася більше за всіх, — тихо сказав він. — Навіть більше, ніж потрібно.

— Я хотіла, щоб для Еліони все було ідеально, — втомлено усміхнулася Аліса.

— І воно буде, — запевнив Едвін.

Він лагідно торкнувся її щоки, а тоді взяв за руку.

— Але тепер твоя черга трохи подбати про себе.

— Едвіне...

— Сідай і відпочивай, — м'яко перебив він. — Хоч кілька хвилин.

Аліса тихенько засміялася, але сперечатися більше не стала. Вона сіла, а Едвін на мить нахилився й залишив ніжний поцілунок у неї на чолі.

— Ось так краще.

Аліса притиснула чашку до себе й усміхнулася, дивлячись йому вслід.

Коли вітальня вже виглядала так, ніби її щойно підготували для сцени з фільму, до кімнати зайшли Гвінет, Арахна та Ліора. У руках кожної були великі коробки.

Гвінет поставила свою коробку на підлогу й усміхнулася.

— Я прийшла з новим гардеробом. Наскільки я розумію, вона носить одяг усіх, хто тут є, тому в неї обов'язково має бути щось особисте.

Вона відкрила коробку, демонструючи акуратно складений одяг.

— І я вирішила це виправити.

Після цих слів усі раптом почули, як двері до спальні Еліони зачинилися, а за кілька секунд — відчинилися двері до ванної.

Усі завмерли.

— Вона прокинулася... — пошепки сказала Арахна.

Гвінет миттєво схопила свою коробку й заховалася за диваном, притиснувши її до себе.

Ліора швидко присіла за кріслом, намагаючись не зачепити жодної прикраси.

Арахна завмерла біля стіни, а потім повільно сховалася за фіранкою, залишивши назовні лише кінчик ноги.

Каел, який саме вішав кульку, поспіхом присів за кріслом разом із нею.

— Тільки тихо... — прошепотів він.

Діана обережно посадила Сейбл на підлогу й сама сховалася за диваном.

Сейбл спочатку здивовано подивилася на всіх, а потім, ніби зрозумівши правила гри, тихенько підкралася до Діани й сховалася поруч, притиснувши вушка.

Аврора швидко забрала свій подарунок і стала за дверима, намагаючись навіть не дихати.

Ліліт просто притулилася до стіни й прикрила рот рукою, стримуючи сміх.

Селесіан спокійно поставив коробку зі своїм подарунком під стіл, після чого сховався за ним.

Аліса ж озирнулася на всіх і ледь помітно усміхнулася.

— Тихо, — прошепотіла вона. — І ніхто не видає себе.

Едвін тим часом опинився біля дверей і жестом показав усім, щоб не шуміли.

У вітальні запанувала майже ідеальна тиша.

Усі чекали.

За дверима ванної почувся шум води.

Сейбл тихенько позіхнула.

Діана прикрила їй мордочку долонею.

— Тсс...

І знову тиша.

Еліона ще не здогадувалася, що щойно прокинулася в будинку, де ціла компанія дорослих людей і навіть одна кішка ховається від неї за меблями, готуючи сюрприз.

Двері ванної нарешті відчинилися.

Еліона вийшла, ще сонно поправляючи волосся. Вона зробила лише кілька кроків коридором, коли раптом...

— З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

Усі вискочили зі своїх схованок одночасно.

Еліона від несподіванки аж здригнулася й завмерла посеред кімнати.

Перед нею були всі — усміхнені, з подарунками в руках, а вітальня сяяла від кульок, стрічок та прикрас.