23 глава

— Усім по місцях, — Гвінет розпочала спектакль.

Усі розійшлися відповідно до своїх ролей.

Гвінет підійшла до Аліси й тихіше сказала:

— Ти можеш імпровізувати, тому почувайся вільно. Головне — в кінці.

Аліса впевнено кивнула.

— Так точно, капітане.

Гвінет ледь усміхнулася.

— І постарайся не зламати мені сюжет.

Аліса озирнулася на інших.

— А якщо сюжет сам почне ламатися?

Гвінет на секунду замислилася.

— Тоді… імпровізуємо разом.

Аліса усміхнулася.

— Домовилися.

І спектакль почався.

— Еліза, ти сьогодні неймовірна. Чомусь день без тебе здавався вічністю, — Гвінет взяла Алісу за руки. — Не знаю чому, але з тобою мені спокійніше.

— Гвен, моя прекрасна, як завжди, — усміхнулася Аліса. — І мої почуття такі ж.

Раптом двері відчинилися.

У кімнату зайшов Едвін.

— Що ви тут робите? — нахабно посміхнувся він. — Еліс, ти тільки моя. І навіть не думай мені зраджувати.

Аліса різко змінилася в обличчі.

— Ні. Я ніколи не була твоєю. Те, що мій батько пообіцяв мене тобі, не робить мене твоєю власністю.

Гвінет одразу обійняла Алісу й стала перед нею, закриваючи її собою.

— Не смій так говорити. Вона не річ. А ти просто нахабний чоловік без манер і виховання. Попрошу тебе вийти.

— Твої почуття до Еліс ненормальні, — холодно відповів Едвін. — Чоловік і жінка. Іншого не дано.

Він ударив долонею по столу.

Гвінет навіть не здригнулася.

— Не тобі вирішувати, кого мені любити.

Едвін ще кілька секунд дивився на неї, а потім розвернувся й вийшов.

У кімнаті запала тиша.

Аліса подивилася на Гвінет.

— Гвен… це правда? Те, що він сказав?

Гвінет повільно кивнула.

— Так. Ти для мене більше, ніж просто подруга.

Вона подивилася Алісі просто в очі.

— І тільки коли ти поруч, моє серце завмирає. Ти єдина, хто зміг розтопити моє холодне серце.

Гвінет ніжно приобійняла Алісу за талію.

А потім поцілувала.

На мить усе навколо завмерло.

І раптом перед ними з'явилися слова:

КІНЕЦЬ ГЛАВИ

Едвін витріщився на напис.

— Ти казала, що в кінці треба поцілуватися!

Гвінет спокійно подивилася на нього.

— Я не казала, що тільки в кінці.

— Буде важко, — тихо промовила Аврора.

— Не те слово, — погодилася Ліліт.

Діана ж, навпаки, усміхнулася.

— А мені подобається.

Вона встала зі стільця й підійшла до Аліси.

— Так красиво було.

Гвінет подивилася на Діану.

Вперше за весь час її обличчя по-справжньому розквітло від цих простих слів.

Не через похвалу сюжету.

А тому, що Діана побачила в ньому саме те, що Гвінет боялася показати.

Почуття.

— Друга глава наближається. Всі на місця, — Гвінет продовжила свій спектакль.

Локація змінилася.

Тепер вони опинилися у затишній спальні.

Аврора й Аліса сиділи на ліжку.

— Я, здається, закохалася в дівчину, — опустивши очі, тихо промовила Аліса.

Аврора усміхнулася.

— Яка різниця, хто вона? Головне, що ти маєш ці почуття. І я завжди, як подруга вас обох, підтримуватиму.

Аврора обійняла подругу.

Раптом до кімнати вбігла Діана.

— Еліза, ти сьогодні почитаєш мені? Без тебе мені не заснути.

Аліса одразу підвелася й притулила дівчинку до себе.

— Звісно. Ти ж мій скарб.

До кімнати зайшла Гвен.

— Я вам не завадила?

— Ні.

Аліса відпустила Діану, і та пішла до іншої кімнати.

Гвен трохи помовчала.

— Я подумала… Давай вийдемо в сад і там поговоримо.

Локація знову змінилася.

Перед ними постав затишний сад: дерева, маленький столик і безліч квітів.

Аліса подивилася на Гвен.

— Гвен, я багато думала над твоїми словами. І… сама давно про це думала.

Еліза підійшла до Гвен ближче.

Ще ближче.

— Я теж тебе люблю.

Гвен завмерла.

Потім підійшла настільки близько, що Аліса відчула її подих на шкірі.

Вона обвила руками талію Аліси й тихо промовила їй на вухо:

— Я тільки уві сні бачила цей момент.

Серця обох завмерли.

А десь за межами сцени сторінки книги самі перегорнулися.

У кімнаті було темно. Лише місячне світло проникало крізь вікно, освітлюючи двох дівчат.

Вони лежали на ліжку, обіймаючи одна одну.

За вікном цвіркуни грали свою нічну мелодію.

Тишу порушила Гвен.

— А ти б хотіла втекти зі мною від усіх?

Їхні руки переплелися.

— З тобою — куди завгодно. Якщо ти поведеш, я піду за тобою.

У кімнаті знову стало тихо.

Еліза трохи піднялася, наблизилася до обличчя Гвен і прошепотіла:

— Кохана… сьогодні вся ніч тільки наша.

Вона ніжно поцілувала Гвен у шию, а потім торкнулася губами її губ.

Гвен не витримала й, повалила Елізу назад на ліжко.

— Ти тільки моя.

Їхні губи знову зустрілися.

І на цьому сторінка сама перегорнулася.

КІНЕЦЬ ГЛАВИ.

— Мені здається, чи ми стали свідками того, як Гвінет зваблює Алісу? — з невдоволеним обличчям сказав Едвін.

Ліліт уважно подивилася на сторінки.

— Я б тут посперечалася.

Едвін повернувся до неї.

— У сенсі?

Ліліт ледь усміхнулася.

— Мені здається, Аліса зовсім не проти.

Едвін невдоволено схрестив руки.

— Це я й бачу.

Діана, не відриваючись від блокнота, тихо додала:

— Я б сказала, що вони одна одну зваблюють.

Едвін подивився на неї.

— Діано, ти чому взагалі це записуєш?

— Для історії.

Ліліт засміялася.

— Оце правильний підхід.

Едвін важко зітхнув.

— Я єдиний тут, кого це турбує?

Аврора, навіть не піднімаючи очей від книги, відповіла:

— Так.

Книга перегорнулася на останню главу.

Аліса стояла на березі моря.

Гвінет ніжно обіймала її ззаду за талію.

Теплий, лагідний вітер огортав їх, а море тихо шуміло десь поруч.

Надворі ще було темно, але обом подобалася ця тиша.