18 глава

Глорія стояла біля балкона, відчуваючи на талії обійми чорноволосої дівчини.

Теплий літній вечір огортав будинок. Лише легкий вітер ворушив листя на деревах, приносячи з собою прохолоду.

Глорія повернулася до своєї обраниці.

Аліса усміхалася їй.

Їхні погляди зустрілися. Між ними залишалося лише кілька сантиметрів, і Глорія вже відчувала тепло її подиху.

Ще мить — і їхні губи мали зустрітися.

— Глоріє!

Вона різко розплющила очі.

Будильник безжально розривав тишу ранку.

Глорія кілька секунд нерухомо лежала, дивлячись у стелю.

Потім вимкнула будильник і повільно сіла на ліжку.

Вона провела рукою по волоссю, згадуючи сон.

І, на відміну від того, як, мабуть, відреагувала б більшість людей, Глорія не відчула ані сорому, ані бажання забути побачене.

Вона лише тихо зітхнула.

Глорія ще кілька секунд сиділа на ліжку, згадуючи сон.
— Шкода, що розбудили, — тихо сказала вона.
З шафи почувся шелест крил.
На спинку крісла опустилася сіра сова.
Ліора уважно подивилася на Глорію.
— Не дивись на мене так.
Сова нахилила голову.
— Це був просто сон.
Ліора тихо ухнула.
Глорія примружилася.
— Я не збираюся це обговорювати.

Ліора прилетіла на плече Глорії й лагідно притулилася до дівчини.

— Вибач… Просто хороший був сон.

Глорія легким рухом руки погладила сову по пір'ю.

Ліора тихо ухнула, а потім злетіла з її плеча. Просто в повітрі її тіло змінилося, і за мить на підлогу вже ступила чорноволоса дівчина.

Вона ледь стримувала сміх.

— Як я розумію, тобі сняться досить похабні сни про одну даму?

— Нічим вони не похабні, — одразу заперечила Глорія. — Це я просто нарешті зрозуміла свої почуття до неї.

На останніх словах вона трохи притихла.

Ліора усміхнулася.

— Та я жартую. Я це давно помітила. Просто не хотіла руйнувати світ Баліна.

Глорія опустила очі.

— Він тебе дійсно кохав.

— Я знаю.

На кілька секунд у кімнаті запала тиша.

— І коли ти тоді пішла на міст…

— Я не збиралася нічого робити, — спокійно перебила Глорія. — Я просто хотіла пройтися. Обдумати своє життя. Наречений помер, і мені треба було трохи побути на свіжому повітрі.

Ліора здивовано подивилася на неї.

— Ти хочеш сказати, що ми всі неправильно все зрозуміли?

— Саме це я й хочу сказати.

Двері відчинилися.

— Я ж вам казала, що Глорія не залишить свій скарб! — Арахна зайшла до кімнати з чистою сукнею в руках. — Тільки мене ніхто не хотів слухати.

Ліора пирснула зі сміху.

Глорія лише втомлено прикрила очі.

— Доброго ранку, Арахно.

— Доброго. І, до речі, я досі була права.

— Сніданок на столі. І відповідь «я забула» не враховується. А то я скажу, знаєш кому. А вона тебе точно нагодує.

Арахна поклала сукню на письмовий стіл і вже біля дверей обернулася.

Підняла руку й показала жестом:

«Я за тобою стежу».

— Арахно…

Та вже вийшла з кімнати, навіть не озираючись.

Глорія кілька секунд мовчки дивилася на зачинені двері.

Ліора, що стояла поруч, тихо засміялася.

— Вона страшніша за будь-якого охоронця.

— Не нагадуй.

Переодягнувшись у сукню, Глорія спустилася на кухню.

— Зараз помру від неймовірності… Арахно, як ти так готуєш?

— Після того, як ти спалила кухню, кулінарні курси дуже допомогли, — спокійно відповіла Арахна. — На одних доставках ми б усі давно отримали гастрит.

Вона поставила на стіл тарілку з тостом з авокадо та яйцем, а поруч — омлет з овочами.

Глорія подивилася на сніданок.

Потім на Арахну.

— Я спалила кухню лише один раз.

— Цього було достатньо.

Ліора, що сиділа поруч, тихо засміялася.

— Я пам'ятаю той день.

— Тебе ніхто не питав, — буркнула Глорія.

— А я все одно розповім.

У двері постукали, і Арахна одразу поставила на стіл другу тарілку.

До будинку зайшла Ліліт.

— Мені Аліса казала, що ти кашляла.

Вона зняла сумку з плеча й дістала маленьку пляшечку із зеленою рідиною.

— Вона дуже ефективна. І на смак як яблуко.

Ліліт підняла погляд на стіл.

Арахна лише рухом руки показала, що пляшечка призначена для Глорії.

— У нас є одна капризна дівчина, яка не п'є гірке.

Ліліт сіла поруч із Глорією й відкусила шматочок тосту.

— І це не Діана.

Ліліт прикрила рот рукою, тихо хихикнувши.

— Аліса в цьому плані гірша за дитину.

Глорія ледь усміхнулася.

— Вона тебе почує.

— Я на це й розраховую.

Ліліт поставила пляшечку з ліками на стіл і, посміхнувшись, провела пальцем по губах.

— Уявляєш, Аліса, коли була п'яна, перецілувала мене, Аврору й Еліону. При тому що Аврора сама її поцілувала.

Серце Глорії завмерло.

В очах потемнішало.

На кілька секунд світ навколо перестав існувати.

Як вона могла її…

— Вчора був останній день видачі книги, — продовжила Ліліт.

Глорія опустила голову, намагаючись приховати вираз обличчя.

— Як Аврора посміла її поцілувати?

Ліора, яка саме потягнулася за шматочком тосту, завмерла.

Арахна повільно перевела погляд на Глорію.

У кухні на кілька секунд стало підозріло тихо.

— Не переймайся. Вона, коли п'яна, любить цілуватися й зізнаватися в коханні, — Ліліт підняла голову, пригадуючи. — Одного разу вона взагалі почала обіймати ведмедика й вибачатися перед ним за те, що забула про нього.

Ліора не стримала сміху.

Арахна прикрила усмішку рукою.

Глорія повільно підняла погляд.

— Ведмедика?

— Так.

— І вона з ним розмовляла?

— Хвилин двадцять.

Глорія мовчки відклала виделку.

— Я заздрю ведмедику.

Арахна та Ліора просто зависла.

-Тепер я точно знаю,що сон був не випадковим.-Ліорп не відводила погляду.

— До речі, як я знаю, сьогодні ввечері ти вільна.

Ліліт спокійно доїла тост.

— Тебе запрошують усі з будинку. І заперечень не буде.