17 глава

— Едвін… скажи мені чесно, — Аліса допила вино й поставила келих на стіл. — Якби інша відьма покликала тебе… кого б ти вибрав?

Вона пильно подивилася на нього.

Едвін навіть не змінився в обличчі.

— Ти вже п'яна.

Аліса примружилася.

— Не бреши. Ти знаєш, що це тільки початок.

— Саме тому я й кажу, що ти вже п'яна.

— Я поставила нормальне питання.

— Ні. Ти поставила питання, на яке вже хочеш почути конкретну відповідь.

Аліса замовкла на кілька секунд.

— І яку?

Едвін усміхнувся ледь помітно.

— Ту, де я обираю тебе.

Вона відвела погляд, намагаючись приховати задоволену усмішку.

— От і добре.

— Ти навіть не запитала, чи я справді так думаю.

Аліса знову подивилася на нього.

— А ти хіба дав мені привід сумніватися?

— Аліса, напевно, одна з тих відьом, у яких два фамільяри…

Аліса пильно подивилася на Сейбл, яка абсолютно спокійно спала в неї на ногах.

— А в мене ні одного. Як це так?

— Не повіриш… сама не знаю.

Аліса, ніби це було найважливіше питання вечора, влила всім ще вина.

Каел мовчки простежив за цим.

— Каел, запам'ятай цей вечір, — спокійно промовив Едвін. — Так вони розмовляють, коли градус б'є в голову.

— Я вже зрозумів, — відповів Каел.

Аліса повернулася до них.

— Що ви там шепочетеся?

— Нічого, — одночасно відповіли вони.

Сейбл уві сні ворухнула вухом.

Аліса кивнула, задоволена відповіддю.

— От і добре.

— Пам'ятаю той вечір, коли ми з Ліліт напилися вперше… І це було з моєю улюбленою Амаріс.

Аліса розчулено подивилася на всіх за столом.

— Я тебе люблю. І тебе люблю. І вас усіх люблю. Ви найкращі.

Каел повільно опустив келих.

Едвін подивився на пляшку вина, потім на Алісу.

— Алісі більше не наливати.

— Чому? — обурилася вона.

— Стадія любові до всіх почалася.

— Сейбл, на хвильку встань.

Кішка, ніби знаючи, що зараз відбуватиметься, спокійно стрибнула на підлогу.

Аліса піднялася на ноги й попрямувала до Ліліт.

Вона взяла її обличчя в долоні.

— Я тебе люблю. І якщо ти зараз скажеш щось подібне… я буду говорити тобі це цілий день, поки тебе не знудить.

Не давши Ліліт навіть відповісти, Аліса нахилилася й кілька секунд цілувала її в губи.

Відпустивши її, вона пильно подивилася Ліліт просто в очі.

— Зрозуміла?

— Так…

Обличчя Ліліт стало червоним.

Аліса абсолютно спокійно повернулася на своє місце й сіла.

За столом запала тиша.

Ніхто не знав, що сказати.

Тільки Амаріс повільно підвелася.

— Дорогі мої… дякую, що так гостинно зустріли мене.

Едвін мовчки поставив келих на стіл.

Каел прикрив обличчя рукою.

А Сейбл просто знову стрибнула Алісі на ноги, ніби нічого особливого не сталося.

— Не переймайся. Твоя сестра кожного разу її цілує, — Едвін, ніби нічого не сталося, спокійно доїв свій стейк. — І кожного разу Ліліт так червоніє. Нічого нового.

Каел налив собі води.

— Добре, що Діана тепер спить. Їй таке бачити ще рано.

Едвін кивнув.

— Безперечно.

Аліса, почувши це, підняла голову.

— Що їй рано бачити?

Каел завмер із келихом у руці.

Едвін продовжив їсти.

— Нічого.

— Точно?

— Абсолютно.

Аліса задоволено кивнула й знову взялася за вино.

Каел подивився на Едвіна.

— Вона завтра все забуде?

— Ні.

— Тоді чому ти дозволяєш їй пити?

Едвін спокійно відрізав ще шматок стейка.

— Я не дозволяю. Я просто вже зрозумів, що зупинити її неможливо.

— А що, хтось мені може заборонити? Я доросла і п'ю скільки хочу, — Аліса зиркнула на брата.

— Вона тільки говорить, тому не переймайся, — Едвін спокійно взяв канапе до своєї тарілки. — Якби вона справді хотіла щось зробити, то не попереджала б.

Амаріс тихо хихикнула, прикривши усмішку долонею.

— Пам'ятаю, коли вона тебе кусала. Нічого перед тим не казала.

Едвін на секунду завмер із канапе в руці.

Каел повільно перевів погляд з Амаріс на Алісу.

— Вона… що?

Аліса зробила вигляд, що дуже зайнята своїм келихом.

Едвін спокійно поклав канапе до рота.

— Це було давно.

— Алісо?

— Я була молодша.

— Ти була старша за мене на той момент.

— Я старша за тебе на декілька секунд. Не треба це пригадувати, — пробурмотіла Аліса.

Вона схопила склянку з водою й жадібно випила.

Каел лише похитав головою.

— На декілька секунд, але поводишся так, ніби на десять років.

— Я старша, — нагадала Аліса, поставивши склянку.

— На декілька секунд.

— Все одно старша.

Едвін тихо хмикнув.

— Запам'ятайте цей аргумент. Схоже, сьогодні він буде використовуватися проти всіх.

— А ти хочеш, щоб той вечір повторився? — Аліса подивилася на Едвіна з ледь помітною усмішкою.

За столом знову запала тиша.

Едвін повільно підняв на неї очі.

— Алісо.

— Що?

— Ти зараз граєшся з вогнем.

— Я просто питаю.

— Ні, — спокійно відповів він. — Ти чудово знаєш, що робиш.

Аліса задоволено усміхнулася й знову взяла келих.

— Значить, пам'ятаєш.

Едвін важко видихнув.

— На жаль.

Амаріс тихо засміялася.

— Я, здається, починаю розуміти, чому ви досі разом.

Аврора мовчки спостерігала за всім, що відбувалося за столом.

Схоже, вона теж уже відчула, що вина було трохи забагато.

Підвівшись, вона підійшла до стільця Аліси й легким рухом руки магією підняла дівчину на ноги.

Аліса навіть не опиралася.

Їхні погляди зустрілися.

А потім Аврора нахилилася й поцілувала її.

За кілька секунд вона вже спокійно повернула Алісу на стілець і поправила рукав сукні, ніби нічого особливого не сталося.

— Як я розумію, це ваш ритуал поцілунку, — абсолютно спокійно сказала Аврора. — Тому я започаткувала новий. Тепер я теж буду її цілувати.