Під Місячним Небом

Розділ 118. Останні хвилини

Техьон почав розчинятися.

Спочатку пальці.

Потім руки.

Плечі.

Соа тримала його.

— Ні.

— Соа...

— Ні!

— Послухай.

— Я не хочу слухати.

— Я хочу сказати тобі дещо.

Вона плакала.

— Кажи.

— Ти була найкращим, що зі мною сталося.

— Не говори так, ніби прощаєшся.

— Я не прощаюся.

— Техьон...

— Я просто йду трохи раніше.

Вона притиснулася до нього.

— Я піду з тобою.

— Ні.

— Чому?

— Бо Міан віддала своє життя, щоб ти жила.

Соа заплакала ще сильніше.

— Я не хочу жити без вас.

Техьон торкнувся її обличчя.

— Тоді живи заради нас.

— Як?

— Смійся.

— Не можу.

— Навчишся.

— Любити?

— Ти вже вмієш.

Він поцілував її в чоло.

— І коли дивитимешся на місяць...

Його пальці стали прозорими.

— ...знай, що я дивлюся на тебе теж.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше