Під Місячним Небом

Розділ 113. Міан

Міан стояла біля брами.

Вона знала правду.

Знала, що станеться.

І тому вирішила піти сама.

Вона написала листа.

Для Соа.

Для Техьона.

Поклала його на ліжко.

А потім тихо вийшла.

Але далеко не зайшла.

Техьон знайшов її біля старого мосту.

— Ти куди?

Міан витерла сльози.

— Я повинна піти.

— Ні.

— Якщо я не піду, світ зруйнується.

— Мені байдуже.

— Але мені ні.

Техьон присів перед нею.

— Послухай мене.

— Я слухаю.

— Ти не жертва.

— Але я народилася через це.

— Ти народилася, бо ми любили одне одного.

Міан заплакала.

— Я ніколи не хотіла, щоб ви через мене страждали.

Техьон обійняв її.

— Ти не причина нашого болю.

— А хто?

— Доля.

Міан тихо сказала:

— Тоді я зміню її.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше