Під Місячним Небом

Розділ 108. Справжня причина

Король Першого Місяця підняв руку.

Але цього разу він не атакував.

— Тепер ти розумієш.

Соа дивилася на нього.

— Ні.

— Твоя сила — не випадковість.

— Що ти зробив?

— Я чекав тисячі років.

— На що?

Він подивився на Техьона.

— На нього.

Потім — на Міан.

— На неї.

І нарешті — на Соа.

— На тебе.

Соа відчула холод.

— Навіщо?

Король відповів:

— Щоб створити сім'ю, здатну відкрити останні ворота.

— Які ворота?

Він усміхнувся.

Ворота між богами та людьми.

Техьон став перед Соа.

— І що за ними?

Король подивився на нього.

— Там знаходиться те, чого ти боїшся найбільше.

— Що?

— Твоє справжнє ім'я.

Техьон застиг.

Соа взяла його за руку.

— Яке твоє справжнє ім'я?

Король відповів:

Техьон — не його ім'я.

Вітер різко посилився.

Срібний сніг закружляв навколо них.

Король сказав:

— Його справжнє ім'я — Кайрон.

Техьон притиснув руку до грудей.

І впав на коліна.

Перед його очима відкрився спогад.

Він побачив себе маленьким.

Побачив чоловіка, який тримав його на руках.

Побачив Місяць.

Побачив Ару.

І почув голос:

Кайроне, одного дня ти муситимеш убити свою матір.

Техьон закричав.

Соа кинулася до нього.

— Техьон!

Він підняв голову.

Його очі стали срібними.

А за спиною...

повільно з'явився одинадцятий хвіст.

Король посміхнувся.

— Нарешті.

— Ні! — закричала Соа.

Вона обійняла його.

— Подивися на мене!

Його погляд був порожнім.

— Соа...

— Я тут.

— Я починаю згадувати.

— Що?

Він прошепотів:

Хто я.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше