Під Місячним Небом

Розділ 102. Перша легенда

Того ж ранку Муґьон зібрав усіх у великій залі.

На столі лежали старі сувої.

Їхній папір був настільки старим, що майже розсипався від найменшого дотику.

Муґьон розгорнув один.

— Є легенда, яку забороняли читати навіть старійшинам.

Техьон сів навпроти.

— Чому?

— Бо в ній немає щасливого кінця.

Соа подивилася на сувій.

На ньому був намальований місяць.

А під ним — дев'ять хвостів.

— Це історія про першого кумихо?

Муґьон похитав головою.

— Ні.

Він перевернув сувій.

На наступній сторінці був зображений чоловік.

За його спиною — величезне срібне світило.

— Це був не кумихо.

— А хто?

Муґьон відповів:

Божество.

У залі стало тихо.

— До появи людей, — продовжив він, — світ складався з трьох сил.

Він підняв три пальці.

— Небо.

— Земля.

— Місяць.

— Небо створило життя.

— Земля дала йому тіло.

— А Місяць подарував душу.

Соа тихо запитала:

— І що сталося?

Муґьон подивився на малюнок.

— Місяць закохався.

Техьон нахмурився.

— У кого?

Муґьон перегорнув сторінку.

Там була зображена жінка.

Людська.

— У смертну дівчину.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше