Під Місячним Небом

Розділ 97. Чому Міан існує

Соа повернулася до реальності.

Вона стояла на даху.

Міан дивилася на неї.

— Ти бачила?

Соа кивнула.

— Так.

— Тепер розумієш?

— Ти повернулася, щоб урятувати Техьона.

— Так.

— Але чому ти називаєш мене мамою?

Міан опустила голову.

— Бо в майбутньому ти народила мене.

— А Техьон?

— Він мій батько.

Техьон мовчав.

Він дивився на дитину так, ніби намагався знайти в ній щось знайоме.

— Чому я не пам'ятаю тебе?

Міан підійшла до нього.

— Бо ти ще не зустрів мене.

— Але я відчуваю...

Він поклав руку на груди.

— Наче знаю тебе.

Міан усміхнулася.

— Бо ти знаєш.

— Як?

— По душі.

Вона обійняла його.

Техьон спочатку не знав, що робити.

А потім повільно поклав руки їй на плечі.

Його очі наповнилися сльозами.

— Я не знаю, чому...

— Не треба знати.

— Але я...

Він заплющив очі.

— Я люблю тебе.

Міан усміхнулася.

— Я знаю, тату.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше