Під Місячним Небом

Розділ 89. Обіцянка

Уночі вони сиділи на даху готелю.

Місто мертвих лежало під ними.

Соа мовчала.

Техьон сидів поруч.

— Ти боїшся того, що побачила?

— Так.

— Я теж.

Вона подивилася на нього.

— Я не дозволю тобі стати таким.

— А якщо не зможеш?

— Тоді поверну тебе.

— Як?

— Не знаю.

Техьон усміхнувся.

— Ти завжди відповідаєш «не знаю».

— Ти навчив мене.

Він засміявся.

Потім став серйозним.

— Соа.

— Що?

— Якщо колись я перестану тебе впізнавати...

Він узяв її руку.

— Не бійся мене.

— Не кажи такого.

— Пообіцяй.

— Ні.

— Соа.

— Я не обіцяю залишити тебе, якщо ти станеш чудовиськом.

Він подивився на неї.

Вона додала:

— Я обіцяю зробити все, щоб повернути тебе.

Техьон усміхнувся.

— Цього достатньо.

Вони сиділи поруч, тримаючись за руки.

А далеко за ними Міан дивилася з темної вулиці.

На її обличчі з'явилася сумна посмішка.

— Вони ще не знають...

Позаду неї відкрилася чорна брама.

— Що саме? — запитав голос.

Міан повернулася.

Перед нею стояла жінка в білому.

Її очі були золотими.

— Що я не прийшла з майбутнього.

Жінка здивовано подивилася на неї.

Міан усміхнулася.

Я прийшла з минулого.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше