Під Місячним Небом

Розділ 86. Останній спогад

Техьон сів перед кам'яним столом.

Король поклав долоню йому на чоло.

— Що ти хочеш забути?

Техьон заплющив очі.

Перед ним з'явилася Міарін.

Вона стояла біля озера.

Така сама, якою була сотні років тому.

— Ти знову прийшов, — сказала вона.

Техьон усміхнувся.

— Так.

— Ти пам'ятатимеш мене?

Він не міг відповісти.

— Ні.

Міарін усміхнулася.

— Тоді це добре.

— Чому?

— Бо тепер ти зможеш любити когось не через минуле.

Техьон відкрив очі.

Сльоза скотилася по його щоці.

— Дякую.

Спогад зник.

Разом із ним зник біль.

Але Техьон відчув порожнечу.

Величезну.

Наче частину його серця вирвали.

Соа підійшла.

— Ти пам'ятаєш її?

Він подивився на неї.

— Ні.

— Тобі боляче?

— Так.

— Чому?

Техьон торкнувся грудей.

— Не знаю.

Соа обійняла його.

— Тоді я розповім тобі про неї.

— Навіщо?

— Щоб ти знав, кого колись любив.

Він притиснув її до себе.

— А потім?

— Потім я розповім тобі, кого любиш зараз.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше