Під Місячним Небом

Розділ 83. Те, що забирає пам'ять

Вранці Соа прокинулася від дивного відчуття.

У кімнаті було холодно.

Вона підвелася.

Техьон стояв біля вікна.

— Доброго ранку.

Він повернувся.

Подивився на неї.

І не посміхнувся.

— Ти хто?

Соа завмерла.

— Що?

Техьон насупився.

— Вибачте. Ви зайшли не в ту кімнату.

Соа відчула, як земля зникає з-під ніг.

— Техьон...

— Звідки ви знаєте моє ім'я?

Вона підійшла.

— Подивися на мене.

— Не підходьте.

— Техьон.

— Я не знаю вас.

Соа почала плакати.

— Ти справді мене не пам'ятаєш?

Він дивився на неї холодними очима.

— Ні.

Вона зняла каблучку.

Поклала її на стіл.

— Ти подарував мені це.

Техьон подивився.

Його обличчя змінилося.

Він торкнувся каблучки.

І раптом відсахнувся.

— Я...

Він притиснув руку до голови.

— Боляче.

Соа кинулася до нього.

— Техьон!

Він впав на коліна.

Перед його очима промайнули тисячі образів.

Соа.

Сніг.

Їхній перший поцілунок.

Гора.

Десять хвостів.

Її сльози.

Її сміх.

Він різко підняв голову.

— Соа.

Вона плакала.

— Я тут.

Він обійняв її.

— Я згадав.

— На скільки?

— На все життя.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше