Під Місячним Небом

Розділ 58. Кров Небес

Через три дні вони повернулися до міста.

Але Сеул уже був іншим.

Люди почали бачити духів.

На вулицях з'являлися тіні.

У дзеркалах відбивалися чужі обличчя.

На дахах сиділи лисиці з золотими очима.

Світ людей і світ духів почав з'єднуватися.

А над містом висів десятий місяць.

Соа стояла на даху.

Техьон підійшов.

— Гарно.

— Страшно.

— Так.

Вона подивилася на нього.

— Що тепер?

Техьон подивився на місто.

— Війна.

— З ким?

Він підняв очі до неба.

— З усіма, хто хоче тебе забрати.

Соа взяла його за руку.

— Тоді нехай приходять.

Техьон усміхнувся.

А далеко за хмарами відкрилися величезні чорні ворота.

З них вийшла істота, якої не боялися навіть боги.

Вона мала десять хвостів.

Очі були червоними.

І вона прошепотіла:

Соа... я нарешті знайшов тебе.

Техьон почув цей голос.

Його обличчя змінилося.

— Ні.

Соа подивилася на нього.

— Хто це?

Техьон прошепотів:

Той, хто створив мене.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше