Під Місячним Небом

Розділ 57. Повернення

Соа й Техьон опинилися на землі.

Перед ними був ліс.

Дощ падав із темного неба.

Техьон важко дихав.

Соа стояла поруч.

— Ти цілий?

— Так.

— Брешеш.

— Трохи.

Вона торкнулася його обличчя.

— Я досі зла.

— Знаю.

— Дуже.

— Знаю.

— Але...

Вона замовкла.

— Але?

Соа подивилася йому в очі.

— Я не хочу тебе втрачати.

Техьон завмер.

— Навіть після всього?

— Я не сказала, що пробачила.

— Я знаю.

— Мені потрібен час.

— Я дам.

Вона обійняла його.

Техьон не рухався кілька секунд.

Потім обережно обійняв її.

— Дякую.

— Не дякуй.

— Чому?

— Бо я ще можу передумати.

Він засміявся.

Вперше за дуже довгий час — по-справжньому.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше